Висвітлення виборчого процесу засобами масової інформації

Законодавство про вибори надає право засобам масової інформації висвітлювати хід виборчого процесу. Так, за Законом України „Про вибори народних депутатів України” процес інформування має здійснюватися об’єктивно, збалансовано та неупереджено: „Висвітлення виборчого процесу в засобах масової інформації всіх форм власності в інтерв’ю, дискусіях та дебатах, інформаційних повідомленнях, у програмах новин і поточних подій має здійснюватися на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості”. 

Такі позиції закону в цілому відповідають міжнародним стандартам у галузі ЗМІ і виборів. У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (99) 15 „Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній”, зокрема, наголошено, що „принципи правдивості, врівноваженості й неупередженості при висвітленні засобами масової інформації виборчих кампаній мають застосовуватися під час всіх типів політичних виборів”[1]

Водночас існує й одна суттєва невідповідність. Норма в українських  виборчих законах щодо висвітлення виборчого процесу є загальною для всіх видів засобів масової інформації, незалежно від того, чи це друковані чи аудіовізуальні ЗМІ. Відповідно до європейських стандартів, приватні друковані засоби масової інформації повинні бути більш вільними щодо поширення поглядів та інформації про кандидатів, ніж телерадіоорганізації[2]. Та ж Рекомендація Ради Європи № 99 (15) в розділі „заходи, що стосуються друкованих ЗМІ” зазначає, що „нормативні рамки висвітлення виборів у ЗМІ не повинні суперечити ні редакційній незалежності газет або журналів, ні їхньому праву висловлювати будь-які політичні симпатії”[3]. Така редакційна свобода надається лише приватній пресі й не надається, отже, державній пресі та телерадіоорганізаціям незалежно від форми власності. 

Практика окремих Європейських країн також підтверджує, що стандарт незалежності друкованої преси є важливим елементом забезпечення демократичних виборів та вільного поширення інформації про кандидатів. Наприклад, у Великобританії газети та журнали за законом мають не лише право висловлювати власні політичні симпатії, але й прямо закликати голосувати за або проти кандидатів[4]

         На нашу думку, Україна готова до європейських стандартів стосовно права друкованої преси на власну редакційну позицію. До того ж досвід виборів засвідчує, що на практиці більшість друкованих ЗМІ де-факто демонструє свою політичну позицію. Тому ми пропонуємо зняти з приватних друкованих засобів масової інформації обов’язок щодо об’єктивного, збалансованого та неупередженого висвітлення виборів. Проміжним варіантом можуть бути законодавчі положення, згідно з якими приватні друковані засоби масової інформації мають право висловлювати власні симпатії та антипатії, однак на мають права прямо закликати голосувати за або проти певної політичної партії. Із цих же міркувань, слід розглянути можливість надати друкованим виданням право відмовляти в розміщенні політичної реклами та передвиборної агітації кандидатам та партіям, чия ідеологія суперечить ідеології видавців. Зазначена пропозиція також базується на Рекомендації Ради Європи № 99 (15) „Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній”. 

Особливе становище посідають державні та комунальні засоби масової інформації, яких в Україні понад одна тисяча. На жаль, поширеною є практика використання цих засобів масової інформації у виборчій кампанії на боці представників влади. Особливо це стосується рівня місцевих виборів. Традиційно українське законодавство про вибори містило більш жорсткі зобов’язання для державних та комунальних ЗМІ, однак в останніх редакціях законів їх вилучено. 

Особливості статусу таких засобів масової інформації полягають у тому, що право на свободу слова надає їм набагато менший захист, ніж приватним ЗМІ, а з іншого боку покладають більші обов’язки як на представників держави. Рекомендації Ради Європи № 99 (15) „Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній” також передбачають положення, що державні друковані засоби масової інформації мають більші обов’язки щодо об’єктивності, збалансованості та неупередженості, порівняно з приватними, які користуються власною редакційною свободою. 

         Вважаємо доречним передбачити в законах про вибори спеціальні положення щодо діяльності державних і комунальних засобів масової інформації та їхніх посадових осіб, а також встановити законодавчі обмеження для державних та комунальних друкованих ЗМІ давати будь-які оцінки та коментарі щодо виборчих програм, дій кандидатів та партій, особистих та ділових якостей. Діяльність таких ЗМІ має бути спрямована лише на повідомлення фактів щодо перебігу виборчого процесу.  

         Вимоги щодо об’єктивності, збалансованості та неупередженості новин мають у повному обсязі залишитися для всіх телерадіоорганізацій. Водночас наголосимо, що чинних нормативних меж регулювання недостатньо для належного забезпечення висвітлення виборчого процесу. Перша проблема пов’язана з тим, що терміни об’єктивність, збалансованість та неупередженість не є достатньо чіткими. 

         Ми вважаємо, що встановлювати деталізацію правил щодо висвітлення найкраще на рівні саморегулювання, а не на рівні державного регулювання. Наприклад, законодавство про вибори може встановлювати обов’язок телерадіоорганізацій розробити та деталізувати правила дотримання принципів об’єктивності, збалансованості та неупередженості на рівні редакційних статутів. Редакційні статути телерадіоорганізацій були запроваджені в усіх телерадіоорганізаціях із 1 березня 2007 року і виконують функції внутрішніх правил поведінки. Разом з цим, визначення детальних правил на рівні закону неминуче призведе до втручання в редакційну свободу телерадіоорганізацій.   

 

[1]Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № (99) 15 «Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній. // Бюлетень Бюро інформації Ради Європи № 10. – К. 2003. – С. 63-66

[2]Шевченко Т. Європейські стандарти висвітлення виборчих кампаній та доступу кандидатів до ЗМІ. // Свобода слова та вільні вибори. – К.: IREXU-Media, 2004 – верес. – С. 30 – 34. 

[3]Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № (99) 15 «Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній. // Бюлетень Бюро інформації Ради Європи № 10. – К. 2003. – С. 63-66 

[4]Robertson Geoffrey, Nikol Andrew. Media Law. – London, 2002.908 p.


Тарас Шевченко, Інститут Медіа Права

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: