Часто на дверях магазинів висять таблички, які містять зображення перекресленого фотоапарату. Таким чином повідомляється, що в приміщенні цього магазину заборонена фотозйомка. Чи є така заборона законною і чи розповсюджується вона на журналістів?
Для правильної відповіді спочатку треба згадати, що здійснення фотозйомки – це процес збирання інформації. Відповідно до статті кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Однак це право не абсолютне, частина третя цієї ж статті 34 Конституції України передбачає випадки, коли право на збирання інформації може бути обмежено: «Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.»
Треба звернути увагу, що обмеження у збиранні і використанні інформації мають бути передбачені в законі з чітко визначеною метою. Фотографування в магазині може відноситись до випадків «запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно». Розглянемо, чи передбачають українські закони такий випадок.
Основним законом, який регулює інформаційні відносини в Україні, є Закон України «Про інформацію». Стаття 20 цього закону розділяє інформацію на відкриту інформацію і інформацію з обмеженим доступом. Відкрита за статусом інформація може розповсюджуватись вільно, на відміну від інформації з обмеженим доступом. Стаття 21 Закону України «Про інформацію» визначає, що до інформації з обмеженим доступом відносяться конфіденційна, таємна та службова інформація. Таємна і службова інформація – це, зазвичай, інформація державних органів і організацій, категорії цієї інформації регулюються законом і у випадку з фотозйомкою в приватному магазині правовідносини щодо таємної або службової інформації не застосовуються. У випадку дозволу або заборони фотозйомки в магазині застосовуються правовідносини, пов’язані з конфіденційною інформацією юридичної особи. Адже відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено юридичною особою (крім суб’єктів владних повноважень). Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Тобто юридична особа, зокрема магазин, має право віднести певну інформацію до категорії конфіденційної і заборонити третім особам збирати, зберігати і використовувати таку інформацію. Але такі обмеження можуть стосуватись виключно питань, що входять до правомочності магазину. Наприклад, на внутрішні приміщення магазину, торгівельний зал тощо входять до такої правомочності, ці приміщення належать магазину на праві власності або праві оренди, і магазин як юридична особа може визначати певні правила. Однак правила магазину не діють на вулиці, що є місцем громадського користування і належить місцевій громаді, правила поведінки на вулиці визначаються відповідними актами органів місцевого самоврядування. Тому здійснення фотозйомки поза межами магазину не може бути обмежено магазином і його працівниками, вимога припинити зйомку з їхнього боку буде протиправною дією.
При цьому варто пам’ятати, що навіть якщо зйомка в магазині заборонена, така заборона не буде діяти, якщо зйомка прямо стосується інформації, перелік якої наведений в частині четвертій статті 21 закону, а саме:
1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
3) про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов’язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;
5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
5-1) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов’язковому оприлюдненню відповідно до закону;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто навіть якщо в магазині діє заборона на фотозйомку, але фотозйомка здійснюється, зокрема, щодо прострочених продуктів – заборона на фотозйомку не буде правомірною.
Щодо статусу журналістів і їхньої відмінності від звичайних громадян треба зазначити, що все вищенаведене стосується будь кого незалежно від статусу журналіста. У журналіста, окрім зазначених вище прав, є також права, передбачені статтею 25 Закону України «Про інформацію», 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», проте у випадку здійснення фотозйомки в магазині вони не суттєво збільшують обсяг можливостей такої зйомки.
