Чи законно встановлювати обмеження, за яким доступ журналістів до адміністративних будівель здійснюється винятково за перепустками?

June 30, 2016

Інколи для того щоб потрапити всередину адміністративної будівлі журналістові доводиться пройти «сім кіл пекла». Адміністрація та охоронці переконують, що без перепустки журналіст не зможе потрапити у будівлю органу, навіть якщо там проводиться прес-конференція. Чи законні такі обмеження? Чи може журналіст вимагати, щоб його пропустили без перепустки лише на підставі того, що він журналіст? Які документи законно вимагати для виготовлення перепустки, а які – можуть свідчити про занадто суворі обмеження?

Згідно зі ст.25 закону «Про інформацію» журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів  владних  повноважень,   відкриті   заходи,   які   ними проводяться,  та  бути  особисто  прийнятим  у  розумні  строки їх посадовими  і  службовими  особами,  крім   випадків,   визначених законодавством. «Безперешкодно» – не є синонімом «без обмежень», «без жодної процедури», «без засвідчення статусу журналіста» тощо. Це означає, що розумні обмеження доступу до будівель можуть бути встановлені з міркувань, до прикладу, безпеки: металошукачі на вході до приміщення є також свого роду перешкодою, проте ні в кого не з’являється сумніву, що такі обмеження є виправданими. Схожа ситуація і з перепустками для журналістів: для того, щоб реалізувати свої права, які передбачає статус журналіста, спершу треба підтвердити свій статус, надавши відповідні документи. Детальніше про те, як журналіст може підтвердити свій професійний статус можна ознайомитися за посиланням.

Обмеження доступу журналістів до будівель органів публічної влади за рішенням керівників цих органів, можуть бути законними, за умови, що вони є необхідними і не надмірними. До прикладу, надмірні обмеження встановили органи, які в переліку документів для отримання перепустки зазначають не лише документ, що підтверджує статус журналіста, а й вимагають надати редакційне завдання. Така вимога, на нашу думку, є невиправданою, адже перешкоджає журналістам, які не працюють на редакції ЗМІ, а також блогерам та журналістам-фрілансерам потрапляти на заходи, організовані органами публічної влади. Крім цього, власне, редакційне завдання не є документом, що підтверджує статус журналіста.

Варто також зауважити, що і сама процедура отримання перепустки має бути швидкою та прозорою, а підстави для відмови – обґрунтованими та законними.