Яка інформація вважається офіційною і може бути поширена журналістом без обов’язку перевірки її достовірності?

«Особа не несе відповідальності за поширення інформації, отриманої з офіційних джерел» – стверджує Цивільний кодекс. Схожі положення наявні й в законах «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації». В Цивільному кодексі законодавець дає невичерпний перелік джерел, що можуть вважатися офіційними – інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо.

Тобто, офіційним джерелом може бути визнаний і, до прикладу, виступ на прес-конференції високопосадовця, повідомлення на офіційному веб-порталі органу й будь-які інші повідомлення, але лише за умови, що суд таки визнає це джерело офіційним.

Закон «Про телебачення і радіомовлення» детальніше визначає «офіційне джерело». Відтак, якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана  від   органів   державної   влади,   органів   місцевого самоврядування у письмовій формі, то відповідальність за розповсюдження такої інформації не наставатиме. У останньому випадку йдеться зазвичай про інформацію, отриману в порядку звернень громадян та запитів на доступ до публічної інформації – саме такі формулювання вжиті у законі «Про друковані засобі масової інформації (пресу) в Україні».

Більше того, закон «Про телебачення і радіомовлення» встановлює, що журналісти не нестимуть відповідальність, якщо інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб  органів  державної  влади  та органів  місцевого  самоврядування,  народних  депутатів, а також кандидатів на виборах усіх рівнів. Закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» розширює коло таких до усіх суб’єктів  владних повноважень, фізичних та юридичних осіб, якщо це був публічний виступ і журналіст дослівно процитував цей текст. Згідно з Кодексом адміністративного судочинства суб’єкт владних повноважень широке поняття, яке охоплює органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, а також інших суб’єктів, що здійснюють управлінські функції на підставі законодавства (у тому числі, якщо такі функції делеговані). 

Кожен з цих двох законів є обмежений сферою застосування згідно з назвами цих нормативно-правових актів, проте у випадку, якщо журналіст-телевізійник поширив інформацію від суб’єкта владних повноважень, що не є в переліку закону «Про телебачення і радіомовлення», проте вважається офіційним джерелом згідно з законом «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», то суд може звільнити журналіста від відповідальності, застосовуючи аналогію закону, передбачену ст.8 Цивільного кодексу.

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: