Які обмеження існують щодо висвітлення кримінальних процесів у ЗМІ?

Судові процеси часто привертають увагу журналістів, що є абсолютно виправданим, адже вони стосуються випадків, що порушують нормальний порядок існування суспільства. І на відміну від інших категорій справ, кримінальні судові процеси зазвичай супроводжуються ще й звинуваченнями журналістів у висвітленні недостовірної чи незбалансованої ситуації або навіть позовами проти журналістів. Нижче розглянемо принципи висвітлення кримінальних процесів у ЗМІ, що сформулював Європейський суд з прав людини у своїй практиці.

Є кілька основних моментів, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини і перший з них – це дотримання принципів відповідальної журналістики, що означає, що журналісти мають діяти добросовісно, а також опубліковувати лише точну та надійну інформацію (Bédat v. Switzerland). Більше того, журналіст мав би отримати інформацію у законний спосіб. Якщо він порушив закон, то це, безумовно, є суттєвим, хоча й не вирішальним, фактором, що впливає на його добросовісність (Pentikäinen v. Finland).

Матеріал, опублікований журналістом не має впливати на безсторонність суду, тобто у цьому випадку право на свободу слова обмежується правом особи на справедливий судовий розгляд. Окрім того, такі твердження не мають підривати довіру громадськості до суду. (Ageyevy v. Russia).

Зміст статті має сприяти подальшому обговоренню у суспільстві тої чи іншої теми. Інакше кажучи, якщо стаття про кримінальну справу містить лише позицію обвинувачення, то такий матеріал спонукає читача вважати, що обвинувачений таки злочинець. У протилежному випадку, якщо представлені точки зору і захисту, і обвинувачення, – то така стаття спонукатиме до подальших роздумів і обговорення цієї теми у суспільстві.

Одним з критеріїв, які оцінюватиме  суд – наявність втручання у приватність обвинуваченого. І хоча для публічних та непублічних осіб межі приватності різні, та й допустимість втручання зважується судом у кожному окремому випадку, журналіст зобов’язаний діяти добросовісно і в рамках журналістських стандартів. До прикладу, невиправдане стеження за родиною особи є надмірним втручанням у приватність, особливо якщо ця особа вжила усіх заходів, щоб зберегти приватність своєї сім’ї (Von Hannover v. Germany). «Виправданість» такого втручання суд оцінює у кожному окремому випадку й, до прикладу, інформація про дорогі автомобілі родичів високопосадовця може бути визнана як допустиме втручання у приватність, адже така інформація, безумовно, є предметом суспільного інтересу.

Таким чином, журналістам, що висвітлюють кримінальні справи рекомендуємо:

  1. Використовувати лише законні джерела інформації. У випадку, якщо інформація щодо справи була отримана від анонімного джерела, публікувати її можна тільки за умови і в обсязі, що становить суспільний інтерес (стосується публічного діяча, стосується серйозного порушення законодавства чи прав людини, може свідчити про неналежне розслідування справи тощо);
  2. У матеріалі має бути подано принаймні дві точки зору – захисту та обвинувачення. Статус особи, яка є суб’єктом кримінальної справи варто зазначати відповідно до встановленого процесуального статусу. До ухвалення судового вироку не варто називати особу «злочинцем» чи іншим чином формулювати висновки про його винуватість.
  3. Не порушувати вимоги щодо поваги до приватного життя особи, а також членів її сім’ї, зокрема не публікувати деталі медичних експертиз чи інші матеріали справи, які висвітлюють делікатні аспекти життя суб’єкта кримінальної справи;
  4. Бути обережними в оцінці діяльності судових органів. Будь-яка критика має бути обґрунтованою та виключати зайву емоційність, щоб уникнути звинувачень у тиску на суд.

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: