Брамбілла та інші проти Італії (Brambilla and Others v. Italy)

September 27, 2016

ЄСПЛ визнав покарання журналістів за перехоплення радіопереговорів поліції пропорційним

Рішення Європейського суду з прав людини у справі Брамбілла та інші проти Італії (Brambilla and Others v. Italy)  стало наслідком неординарної журналістської практики редакції провінційного онлайн-видання у Лєкко (Італія).

Пан Брамбілла (директор видання) та двоє його колег у своїй повсякденній діяльності використовували радіопристрої, які дозволяли їм прослуховувати частоти, що ними користувалися поліція та жандармерія. Таким чином, вони першими прибували на місця різноманітних подій в околицях містечка. 1 серпня 2002 року, отримавши інформацію про виявлення нелегального складу зброї, журналісти негайно поїхали на місце події, але, поліція, маючи ордер на обшук місця події, обшукала, зокрема, і їхню машину та виявила техніку, що дозволяла прослуховувати внутрішню комунікацію правоохоронців.

Пан Брамбілла і його колеги, які подали скаргу до ЄСПЛ, стверджували, що обшук їхнього автомобіля та приміщення редакції, вилучення всієї радіоапаратури, що використовувалась для прослуховування, та засудження до позбавлення волі є непропорційним втручанням у їхню свободу висловлювання, зокрема, у контексті доступу журналістів до інформації. Італія ж виправдовувала такі заходи законними цілями захисту національної безпеки, публічного порядку і попередження злочинів.

Аналіз обставин справи Суд здійснив за усталеною схемою, визнаючи, насамперед, передбаченість обмежень у контексті статті 10 Конвенції за законами Італії, а також наявність законних цілей для заходів, вжитих щодо зазначених журналістів. Щодо їх пропорційності, то ЄСПЛ підкреслює, що захист, який надає журналістам ця норма, базується на умові, що журналіст діє добросовісно з метою донести достовірну інформацію, зважаючи на принцип відповідальної журналістики.

Відповідальна журналістика, тлумачить Суд, охоплює не лише змістове наповнення отриманої та розповсюдженої журналістом інформації, але і правомірність його поведінки, зокрема, щодо представників влади. Попри надзвичайну роль медіа у демократичному суспільстві, із журналістів не знято обов’язок дотримуватися звичайних законів, адже стаття 10 не надає їм недоторканості. Сам факт того, що особа є журналістом, не виправдовує її у випадку, якщо вона здійснює правопорушення.

Аби ухвалити рішення у цій справі, ЄСПЛ запропонував проаналізувати її, беручи до уваги декілька факторів: оцінювання наявних інтересів, поведінку позивачів, контроль, здійснюваний національними судами, та пропорційність застосованих санкцій. Разом з тим, застосовуючи загальні принципи до обставин справи, Суд не вдавався до поетапного аналізу кожного із зазначених факторів. Він зазначив, що ця справа, на відміну від типових для журналістів втручань у публікації, стосується дій самих журналістів, які за італійським законодавством є протиправними. Тому варто оцінити баланс між публічним інтересом, що полягає у належному функціонуванні правоохоронних органів та інтересом читачів видання отримати інформацію. При цьому Суд розмежовує публічний інтерес, що полягає в обізнаності читачів із, так званою, інформацією рубрики «різне» (faits divers), та наголошує на більшій вазі інтересу в отриманні інформації суспільної та історичної важливості. Ця справа, на думку Суду, стосується першого виду інформації.

Враховуючи те, що 1) закон встановлює загальну заборону прослуховування будь-якої розмови, що не адресована особі, яка це робить, зокрема, і розмов між працівниками поліції, а також те, що 2) журналісти у справі використовували спеціальні пристрої для щоденної практики такого прослуховування, санкції, застосовані до них не є диспропорційними, а тому порушення статті 10 Конвенції в цьому випадку не було.

Відповідно до окремої думки судді Спано, Суд не надто глибоко проаналізував обставини справи та оминув той факт, що в деяких випадках, за наявності сильного загального інтересу, порушення, скоєні журналістами, могли б вважатися виправданими і пропорційними до необхідності надати суспільству певну інформацію, зокрема, щодо факту корупції чи неправомірних дій представників влади. Разом з тим, у даній справі такі методи агресивного розслідування не були обґрунтованими.

Із текстом рішення можна ознайомитися за посиланням.