Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито”

ДЕКРЕТ
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Про державне мито

(витяги)


ДЕКРЕТ ВТРАТИВ ЧИННІСТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З НАБРАННЯМ СИЛИ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СУДОВИЙ ЗБІР”

Стаття 1. Платники державного мита

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Стаття 2. Об’єкти справляння державного мита

Державне мито справляється:

1) із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;

(пункт 1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 07.03.2002 р. N 3096-III)

2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

(пункт 2 статті 2 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 07.03.2002 р. N 3096-III)

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

4) за реєстрацію актів громадського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадського стану і свідоцтв у зв’язку із зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадського стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в’їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в’їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;

(пункт 5 статті 2 у редакції
 Закону України від 16.01.2003 р. N 456-IV)

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, іпотечних цінних паперів (іпотечних сертифікатів та іпотечних облігацій), сертифікатів фондів операцій з нерухомістю та з видачі приватизаційних паперів;

(пункт 9 статті 2 у редакції
Законів України від 23.03.99 р. N 539-XIV,
 від 19.06.2003 р. N 980-IV,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 22.12.2005 р. N 3273-IV)

10) за операції з об’єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

(пункт 10 статті 2 у редакції
Закону України від 23.03.99 р. N 539-XIV)

11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об’єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

(пункт 11 статті 2 у редакції
 Закону України від 23.03.99 р. N 539-XIV)

12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов’язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин; 

(пункт 12 статті 2 у редакції
Законів України від 28.02.95 р. N 75/95-ВР,
 від 15.11.2001 р. N 2785-III)

13) за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.

(статтю 2 доповнено пунктом 13 згідно із
Законом України від 12.11.96 р. N 483/96-ВР)

Стаття 3. Розміри ставок державного мита

Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:

Найменування документів і дій, за які справляється мито

Розміри ставок

1. Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів:

а) із позовних заяв

1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 

б) із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян 

0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян 

е) із заяв (скарг) у справах         

окремого провадження 

0,5 неоподатковуваного мінімуму

доходів громадян

ж) із позовних заяв про розгляд      

питань захисту честі та гідності:        

із позовних заяв немайнового характеру  

1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян

із позовних заяв про відшкодування      

моральної (немайнової) шкоди з ціною    

позову до 100 неоподатковуваних         

мінімумів доходів громадян                                        

1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

із позовних заяв про відшкодування      

моральної (немайнової) шкоди з

ціною позову від 100 до 10000

неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян

5 відсотків ціни позову 

із позовних заяв про відшкодування      

моральної (немайнової) шкоди з ціною

позову понад 10000 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян

                    (підпункт “ж” пункту 1 статті 3 у редакції Закону України від 03.04.2003 р. N 676-IV)

10 відсотків ціни позову

з)із апеляційних скарг на рішення   

судів і скарг на рішення, що набрали    

законної сили   
 

(підпункт “з” пункту 1 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3096-III)

50 відсотків ставки, що

підлягає сплаті при поданні

позовної заяви, іншої заяви

й скарги, а з майнових спорів –

ставки, обчисленої виходячи

з оспорюваної суми 

и)за повторну видачу копіїсудового рішення, вироку, ухвалита іншої постанови суду
          
          
          

(пункт 1 статті 3 у редакції Закону                          України від 20.04.2000 р. N 1657-III)

0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії

 
   
    
    
    

Стаття 4. Пільги щодо сплати державного мита

Від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств – за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов’язаними з трудовою діяльністю;

(пункт 1 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2454-IV)

2) позивачі – за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

(пункт 2 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.11.2001 р. N 2785-III)

3) громадяни – із апеляційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

(пункт 3 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3096-III)

4) позивачі – за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника;

5) позивачі – за позовами про стягнення аліментів;

6) сторони – із спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов’язаних з виплатою грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні;

(пункт 6 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно з
Декретом Кабінету Міністрів України від 30.04.93 р. N 43-93)

7) органи соціального страхування та органи соціального забезпечення – за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім’ї, а органи соціального забезпечення – також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;

8) позивачі – за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

9) громадяни – за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);

10) державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами по суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі – за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав; 

(пункт 10 частини першої статті 4 із змінами, внесеними 
згідно із Законом України від 15.07.94 р. N 107/94-ВР)

11) органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об’єднань, організацій і установ, які ущемлюють їх повноваження;

органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об’єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;

органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв’язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності;

(абзац третій пункту 11 статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

12) місцеві державні адміністрації – за позовами до господарського суду про визнання недійсними актів органів місцевого та регіонального самоврядування, що суперечать чинному законодавству; 

13) громадяни – за реєстрацію народження, смерті, усиновлення (удочеріння) та встановлення батьківства, за видачу їм свідоцтв про зміну, доповнення й виправлення записів актів про народження у випадках встановлення батьківства, усиновлення (удочеріння), а також у зв’язку з помилками, допущеними при реєстрації актів громадянського стану органами запису актів громадянського стану;

14) громадяни – за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;

15) фінансові органи та державні податкові інспекції – за видачу їм свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

фінансові органи та державні податкові інспекції – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;

органи державного контролю за цінами – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;

(пункт 15 частини першої статті 4 доповнено абзацом третім
згідно із Законом України від 30.06.94 р. N 68/94-ВР)

16) громадяни – за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:

на майно осіб, які загинули при захисті СРСР, і України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою;

на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;

на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця; 

на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості; 

на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

(абзац шостий пункту 16 частини першої статті 4 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.11.2001 р. N 2785-III)

на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;

(абзац сьомий пункту 16 частини першої статті 4 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2454-IV)

17) неповнолітні і військовослужбовці – за видачу їм вперше паспорта громадянина України та неповнолітні – за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

(пункт 17 частини першої статті 4 у редакції
Закону України від 13.11.96 р. N 490/96-ВР)

18) громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

(абзац перший пункту 18 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.07.96 р. N 303/96-ВР)

громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, – які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;

(абзац другий пункту 18 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 10.07.96 р. N 303/96-ВР)

громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

інваліди I та II групи;

19) місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підприємства, що придбавають житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Києва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;

20) громадяни України – за видачу дипломатичних і службових паспортів України та посвідчень особи моряка;

(пункт 20 частини першої статті 4 у редакції
Закону України від 25.02.94 р. N 4047-XII)

21) громадяни України та особи, які їх супроводжують, – за видачу їм документа на право виїзду за кордон для лікування у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із Чорнобильською катастрофою, а дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, також на оздоровлення;

(пункт 21 частини першої статті 4 у редакції 
Закону України від 25.02.94 р. N 4047-XII,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 10.07.96 р. N 303/96-ВР)

22) громадяни України – за видачу їм документів на право виїзду за кордон, якщо виїзд пов’язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів, а також за видачу документів про запрошення в Україну осіб у зв’язку із смертю або тяжкою хворобою близьких родичів;

23) іноземці, яким Україна надала право притулку, та особи, прирівняні до них, члени їхніх сімей та їхні діти – за видачу їм документів на виїзд за кордон;

24) громадяни України та іноземні громадяни – за видачу документів для в’їзду в Україну та виїзду з України, якщо на умовах взаємності передбачено звільнення від сплати державного мита відповідними міжнародними угодами, укладеними між Україною та іншими державами, а також громадянами інших держав, які виконують функції почесних консулів України;

25) особи, які не досягли 16-річного віку, – за видачу їм документа на виїзд за кордон; 

(пункт 25 частини першої статті 4 у редакції
Закону України від 25.02.94 р. N 4047-XII)

26) пункт 26 частини першої статті 4 виключено

 (згідно із Законом України
 від 16.01.2003 р. N 456-IV)

27) позивачі – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони – у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;

(пункт 27 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.11.93 р. N 3629-XII)

28) всеукраїнські та міжнародні об’єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське об’єднання “Організація солдатських матерів України” – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, а також за вчинення всіх нотаріальних дій;

(пункт 28 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.07.96 р. N 303/96-ВР)

29) Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;

30) Генеральна прокуратура України та її органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави;

(пункт 30 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3096-III)

31) Центральна виборча комісія та виборчі комісії по виборах народних депутатів – із заяв про дачу висновку з питань наявності підстав для скасування рішення про реєстрацію кандидата в депутати;

32) Пункт 32 частини першої статті 4 виключено 

(пункт 32 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 28.02.95 р. N 75/95-ВР,
виключено згідно із Законом України
 від 15.11.2001 р. N 2785-III)

33) Українська державна страхова комерційна організація та її установи – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних з операціями обов’язкового страхування;

34) Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

(пункт 34 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.01.2003 р. N 429-IV)

35) державні органи приватизації – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 35 згідно із
Декретом Кабінету Міністрів України від 30.04.93 р. N 43-93,
пункт 35 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 664-IV)

36) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду; 

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 36
 згідно із Законом України від 02.03.95 р. N 82/95-ВР,
 пункт 36 частини першої статті 4 у редакції 
Закону України від 20.04.2000 р. N 1662-III)

37) громадяни – за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян; 

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 37
 згідно із Законом України від 20.02.96 р. N 53/96-ВР)

38) державні замовники та виконавці державного замовлення – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб; 

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 38
 згідно із Законом України від 12.12.96 р. N 589/96-ВР)

39) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю – за позовами, з якими він звертається до господарського суду у справах про скасування державної реєстрації страховика як суб’єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України “Про підприємництво”;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 39
 згідно із Законом України від 19.12.96 р. N 621/96-ВР)

40) Державний комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву – за позовами щодо виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 40
 згідно із Законом України від 05.03.97 р. N 131/97-ВР,
 пункт 40 частини першої статті 4 у редакції
Закону України від 12.05.2004 р. N 1713-IV)

41) громадяни – за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов’язаних із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 41
 згідно із Законом України від 22.02.2000 р. N 1489-III)

42) Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи за позовами до господарського суду щодо стягнення штрафу за порушення у сфері містобудування; 

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 42
 згідно із Законом України від 21.09.2000 р. N 1988-III,
 пункт 42 частини першої статті 4 у редакції
 Закону України від 16.05.2007 р. N 1026-V)

43) відділи державної виконавчої служби – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних із захистом майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, а також з проведення аукціонів;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 43
 згідно із Законом України від 19.10.2000 р. N 2056-III)

44) Рахункова палата – за позовами, з якими вона звертається до Вищого господарського суду України;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 44
 згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2368-III)

45) громадяни, власники земельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділянки, за посвідчення договорів міни земельних ділянок;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 45
 згідно із Законом України від 05.06.2003 р. N 899-IV)

46) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах, пов’язаних із порушенням законодавства про рекламу;

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 46
 згідно із Законом України від 11.07.2003 р. N 1121-IV)

47) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, – за позовами, пов’язаними з виконанням військового обов’язку.

(частину першу статті 4 доповнено пунктом 47
 згідно із Законом України від 03.11.2006 р. N 328-V)

Зміни пільг, передбачених цим Декретом щодо сплати державного мита, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Повернення державного мита

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

(пункт 3 частини першої статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 07.03.2002 р. N 3096-III,
 від 23.06.2005 р. N 2705-IV)

4) скасування в установленому  порядку рішення суду; 

(пункт 4 частини першої статті 8  із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.06.2005 р. N 2705-IV)

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи; 

(статтю 8 доповнено пунктом 5 згідно із
Законом України від 12.11.96 р. N 483/96-ВР,
у зв’язку з цим пункт 5 вважати пунктом 6)

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Повернення державного мита за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи проводиться у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, вчиненим у державній нотаріальній конторі.

(статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із
 Законом України  від 12.11.96 р. N 483/96-ВР)

Стаття 9. Відповідальність за правильність справлення державного мита

Платники державного мита несуть відповідальність за правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством.

За несвоєчасне або неповне зарахування державного мита до бюджету справляються пеня та штрафи відповідно до закону.

Стаття 11. Заключні положення

1. Зупиняється дія Закону України “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 12, ст. 170). 

2. Державне мито, яке згідно із статтею 3 цього Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита.

(пункт 2 статті 11 у редакції
Закону України від 11.07.95 р. N 297/95-ВР)

3. Цей Декрет набуває чинності з дня його опублікування.

<><><>  <><><>  <><><>  <><><>  <><><>  <><><>  <><><>  <><><> 

Прем’єр-міністр України

Л. КУЧМА

Міністр
Кабінету Міністрів України


А. ЛОБОВ

м. Київ
 21 січня 1993 року
N 7-93


 
 


Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: