Рада Європи. Комітет міністрів

Рекомендація № R (84) 3
Про принципи телевізійної реклами*
(Ухвалена Комітетом міністрів 23 лютого 1984 року на 367-му засіданні заступників міністрів)

Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,

беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами задля збереження й втілення ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною,

пам’ятаючи про Конвенцію про захист прав і основних свобод людини,

згадуючи про свою відданість принципу свободи вираження поглядів і безперешкодного поширення інформації та ідей, гарантованому, крім іншого, в Декларації від 29 квітня 1982 року,

свідомий того, що електронні ЗМІ все більше сприяють спілкуванню та кращому взаєморозумінню між особами й народами,

свідомий того, що розвиток нових технологій, зокрема з використанням супутників, зробив нагальнішим прийняття загальних європейських принципів у сфері реклами на телебаченні,

звертаючи увагу на те, що держави-члени посідають різні позиції щодо реклами на телебаченні,

свідомий щодо важливості, яку може мати реклама для фінансування ЗМІ,

свідомий щодо впливу реклами на телебаченні на позиції й поведінку громадськості,

беручи до уваги важливість показу засобами масової інформації жінок і чоловіків, зокрема у випусках телевізійної реклами,

пам’ятаючи про важливість забезпечення інтересів громадськості щодо реклами,

вітаючи той факт, що рекламні організації й фахівці добровільно сприйняли кодекси поведінки та кращу рекламну практику як на національному, так і на міжнародному рівні,

враховуючи незалежність організацій мовлення у питаннях програмування,

рекомендує урядам держав-членів:

а) забезпечити повагу викладених нижче принципів, що стосуються реклами на телебаченні;

b) з цією метою якнайширше розповсюдити ці принципи серед уповноважених органів і представників громадськості.

 

Принципи

Наступні принципи стосуються реклами на телебаченні, зокрема тієї, що транслюється через супутники.

І. Загальний принцип

1. Рекламу слід готувати з почуттям відповідальності перед суспільством, звертаючи особливу увагу на моральні цінності, які становлять підвалини кожного демократичного суспільства та є спільними для всіх держав-членів, наприклад, особиста свобода, терпимість, повага гідності й рівність усіх людських істот.

ІІ. Зміст

2. Уся реклама має бути справедливою, чесною, правдивою й пристойною.

3. Рекламодавці повинні дотримуватися чинних законів країни, в якій транслюється реклама, й, залежно від частки аудиторії в ній, належною мірою враховувати закони цієї країни.

4. Найголовнішу увагу слід приділяти можливим шкідливим наслідкам, що можуть з’явитися після реклами тютюну, алкоголю, фармакологічних препаратів і медичного лікування та можливості обмежити або навіть заборонити рекламу в цих сферах.

5. Реклама, спрямована на дітей, або реклама, в якій беруть участь діти, має уникати всього того, що може зашкодити інтересам дітей, поважати їхню фізичну, розумову й моральну індивідуальність.

ІІІ. Форма й презентація

6. Реклама, якої форми вона не набувала б, повинна завжди чітко визначатися, як така.

7. Реклама має чітко відмежовуватися від передач: ні реклама, ні інтереси рекламодавців не повинні жодним чином впливати на зміст передач.

8. Бажано, щоб рекламні оголошення групувалися й включалися до програми передач таким чином, аби не зашкодити цілісності та цінності передач чи їхній звичайній тривалості.

9. Кількість часу, призначеного для реклами, не повинна бути надмірною або применшувати функцію телебачення як засобу отримання інформації, освіти, соціального й культурного розвитку та розваги.

10. Жодна підсвідома реклама не може бути дозволена.