Рекомендація № R (89) 7 Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту

June 15, 2005


Рада Європи. Комітет міністрів

 Рекомендація № R (89) 7

Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту*
(Ухвалена Комітетом міністрів 27 квітня 1989 року на 425-му засіданні заступників міністрів)

Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,

беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами задля збереження й втілення ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною,

пам’ятаючи, зокрема, статті 8 і 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини,

згадуючи про свою відданість принципу свободи вираження поглядів і безперешкодного поширення інформації та ідей, що було зокрема підкреслено в Декларації від 29 квітня 1982 року,

згадуючи резолюцію № 5 “Про поширення відеокасет, на яких зображаються насильство й жорстокість”, ухвалену 4-ю Конференцією європейських міністрів, відповідальних за питання культури (Берлін, 23—25 травня 1984 р.),

пам’ятаючи про свою рекомендацію 963 (1983) “Про використання культурних та освітніх засобів для зменшення насильства”,

згадуючи рекомендацію 996 (1984) Парламентської асамблеї “Про роботу Ради Європи щодо ЗМІ”, в якій підкреслено необхідність вжиття дій, спрямованих, зокрема, на якість змістового наповнення програм, та заходів, що регулюватимуть поширення відеозаписів із зображенням насильства й жорстокості, які можуть мати шкідливий вплив на дітей і підлітків,

зважаючи також на підсумковий документ 1-ї Конференції європейських міністрів, відповідальних за роботу з молоддю (Страсбург, 17—19 грудня 1985 р.), рекомендацію 1067 (1987) Парламентської асамблеї “Про культурний вимір мовлення в Європі”, а також висновки й резолюції 16-ї Конференції європейських міністрів юстиції (Лісабон, 21—22 червня 1988 р.),

усвідомлюючи важливість консолідації дій, спрямованих проти поширення відеозаписів насильницького, жорстокого й порнографічного змісту, а також проти вживання наркотиків, зокрема з метою захисту неповнолітніх,

1. Рекомендує урядам держав-членів:

а) вжити конкретних заходів для впровадження принципів, наведених нижче;

b) забезпечити всіма відповідними засобами, щоб ці принципи стали відомими особам та органам, які пов’язані з цією сферою, і

с) перейти до регулярного оцінювання ефективності застосування цих принципів у їхніх внутрішніх правопорядках.

2. Пропонує Генеральному секретареві Ради Європи передати цю Рекомендацію урядам тих держав — Сторін Європейської культурної конвенції, які не є членами Ради Європи.

Сфера застосування

Пропоновані принципи призначені допомогти державам-членам у посиленні їхніх дій, спрямованих проти відеозаписів насильницького, жорстокого або порнографічного змісту, а також тих, що заохочують вживання наркотиків, з метою, зокрема, захисту неповнолітніх. Ці принципи слід розглядати, як додаток до інших наявних правових документів Ради Європи.

Пропоновані принципи стосуються, зокрема, поширення відеозаписів.

1. Системи поширення відеозаписів

Держави-члени повинні:

— заохочувати створення систем саморегулювання, або

— створювати системи класифікації й контролю за відеозаписами за допомогою відповідних професійних секторів чи органів державної влади, або

— запроваджувати системи, які поєднують саморегулювання з системами класифікації й контролю чи іншими, які не суперечать національному законодавству.

В усіх випадках держави-члени залишають за собою право застосовувати кримінальне законодавство та відповідні заходи впливу фінансового й фіскального характеру.

2. Системи саморегулювання

Держави-члени мають відповідними засобами заохочувати тих, хто поширює відеозаписи, створювати кодекси професійної поведінки та добровільні системи регулювання, які можуть, зокрема, включати системи класифікації й контролю, що базуються на принципах 3 і 4.

3. Системи класифікації й контролю

3.1. Держави-члени мають заохочувати створення систем класифікації й контролю за відеозаписами відповідними професійними секторами в рамках систем саморегуляції або за допомогою органів державної влади. Ці системи можуть створюватися або до, або після поширення відеозаписів.

3.2. З метою сприяти застосуванню систем класифікації й контролю органами державної влади, національними законодавцями має бути розглянуто питання про впровадження системи обов’язкового депонування.

3.3. Системи класифікації й контролю передбачають або видачу сертифіката на вільне поширення, або дозвіл на обмежене поширення, в якому визначені умови поширення відеозапису, або, можливо, цілковиту відмову.

3.4. Відповідно до системи класифікації й контролю, вік аудиторії, на яку може поширюватися відеозапис, має бути визначений за національними критеріями.

3.5. Усі класифіковані відеозаписи мають бути зареєстровані, а на матеріальних носіях (відеокасети, відеодиски та ін.) подаватися чітко й таким чином, щоб неможливо було знищити дані щодо класифікації відеозаписів і аудиторії, для якої вони призначені. Якщо матеріальний носій містить кілька відеозаписів, держави-члени мають вжити заходів для застосування класифікації найбільшого обмеження.

3.6. Якщо процедура класифікації відеозаписів відбувається окремо від процедури класифікації кінофільмів, держави-члени мають дотримуватися, наскільки це можливо, узгодженості між ними, враховуючи різницю між цими двома ЗМІ.

3.7. Система класифікації й контролю має передбачати впровадження спрощеної процедури або звільнення від процедури для деяких типів передач, наприклад, матеріалів, які мають освітню, релігійну чи інформативну мету. Ці звільнення не слід застосовувати до передач, які мають надмірно порнографічний чи насильницький характер.

3.8. Контроль за поширенням відеозаписів має здійснюватись як щодо відеозаписів національного виробництва, так і щодо імпортованих.

3.9. Держави-члени можуть передбачити запровадження системи призначень, за якою працівники компанії нестимуть відповідальність за порушення системи класифікації й контролю за відеозаписами.

4. Обмеження поширення

4.1. Дозволи на обмежене поширення, про що йдеться в підпункті 3 пункту 3 вище, можуть, зокрема, включати:

— заборону поставок з комерційною метою або пропозицій щодо поставок неповнолітнім;

— заборону поставок з комерційною метою або пропозицій щодо поставок, за винятком продажу в орендованих пунктах або в приміщеннях тільки для дорослих;

— заборону на рекламу;

— заборону на продаж по пошті.

4.2. Класифікація кожного відеозапису має бути вказана на упаковці матеріального носія і у відеокаталозі, рекламі та ін.

5. Заходи, спрямовані проти порушень систем класифікації й контролю

5.1. Держави-члени, які мають системи класифікації й контролю, мають вжити відповідних заходів для покарання будь-якого порушення цих систем за допомогою санкцій впливу, наприклад: великих штрафів, ув’язнення, конфіскації відеозаписів і доходів, одержаних від незаконного поширення.

5.2. У державах-членах, де існує ліцензування, органи влади можуть передбачити тимчасове припинення або відкликання ліцензій.

6. Застосування кримінального права

Спільно, паралельно чи незалежно від застосування систем класифікації й контролю або як альтернативний захід до них держави-члени можуть розглянути питання про те, чи є застосування кримінального права в сфері відеозаписів ефективним для розв’язання проблеми відеозаписів насильницького, жорстокого або порнографічного змісту, а також тих, що заохочують вживання наркотиків.

7. Заходи впливу фінансового й фіскального характеру

Держави-члени мають розглянути можливість вжиття заходів фінансового й фіскального характеру, які протидіятимуть виготовленню відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту, а також тих, що заохочують вживання наркотиків.