Рада Європи. Комітет міністрів

Про “наклепницькі висловлювання”*
(Ухвалена Комітетом міністрів 30 жовтня 1997 року на 607-му засіданні заступників міністрів)

Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,

беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами задля збереження й здійснення ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною,

згадуючи Декларацію глав держав і урядів держав-членів Ради Європи, що була ухвалена 9 жовтня 1993 року в Відні,

згадуючи, що у Віденській декларації було висловлено серйозну стурбованість з при-воду сучасного відродження расизму, ксенофобії, антисемітизму та розвитку духу нетерпимості, а також міститься зобов’язання боротися з усіма ідеологіями, політикою й практикою, що підбурюють до расової ненависті, насильства й дискримінації, так само, як і з будь-якою дією або висловлюваннями, що можуть посилювати побоювання й напругу між групами різного расового, етнічного, національного, релігійного або соціального походження,

знову підтверджуючи свою глибоку відданість свободі вираження поглядів та інформації, висловлену в Декларації про свободу вираження поглядів та інформації від 29 квітня 1982 року,

засуджуючи, як і у Віденській декларації та Декларації про ЗМІ в демократичному суспільстві, ухваленій на 4-й Європейській конференції міністрів з питань полі-тики в галузі ЗМІ (Прага, 7—8 грудня 1994 року), всі форми висловлювань, що підбурюють до расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму та всіх форм нетерпимості, оскільки вони руйнують демократичну безпеку, культурне єднання і плюралізм,

звертаючи увагу на те, що такі форми висловлювань можуть мати більший і руйнівніший ефект, якщо вони поширюються ЗМІ,

вірячи в те, що потреба боротися з такими формами висловлювань є навіть більш невідкладною в ситуаціях напруги, під час війни або інших видів збройних конфліктів,

вірячи в те, що для урядів держав-членів потрібно сформулювати керівні принципи стосовно того, як ставитися до таких форм висловлювань, але беручи до уваги, що більшість ЗМІ не можна звинувачувати в цьому,

пам’ятаючи пункт 1 статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення та практику органів Європейської конвенції з прав людини за статтями 10 і 17 цієї Конвенції,

зважаючи на Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та резолюцію Комітету міністрів (68) 30 “Про заходи, яких необхідно вжити проти підбу-рення до расової, національної і релігійної ненависті”,

звертаючи увагу на те, що не всі держави-члени підписали й ратифікували цю Конвенцію та впровадили її в життя засобами національного законодавства,

свідомий потреби узгоджувати боротьбу з расизмом і нетерпимістю із захистом свободи вираження поглядів, щоб таким чином уникнути ризику зруйнувати демо- кратію, намагаючись захистити її,

свідомий також необхідності цілковито поважати редакційну незалежність і автономію ЗМІ,

рекомендує урядам держав-членів:

1) керуючись принципами, викладеними в цій Рекомендації, вжити належних заходів для боротьби з наклепницькими висловлюваннями;

2) забезпечити, щоб ці заходи становили частину всебічного підходу до такого явища й були спрямовані також на його соціальні, економічні, політичні, культурні й інші основоположні причини;

3) відповідно до резолюції Комітету міністрів (68) 30 “Про заходи, яких необ-хідно вжити проти підбурення до расової, національної і релігійної ненависті”, підпи-сати, ратифікувати й ефективно впроваджувати в національне законодавство Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, якщо цього ще не зроблено;

4) переглянути внутрішнє законодавство й практику задля забезпечення їх відповідності принципам, викладеним у Додатку до цієї Рекомендації.

Додаток до Рекомендації № R (97) 20

Сфера застосування

Принципи, викладені нижче, застосовуються до наклепницьких висловлювань, зокрема тих, що поширюються через ЗМІ.

Для мети застосування цих принципів термін “наклепницьке висловлювання” слід розуміти як такий, що охоплює всі форми висловлювань, які поширюють, підбурюють, заохочують чи виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм або інші форми ненависті, що ґрунтується на нетерпимості, у т. ч. нетерпимості, що знаходить своє вираження у войовничому націоналізмі й етноцентризмі, дискримінації та ворожості стосовно меншин, мігрантів і осіб іммігрантського походження.

Принцип 1

Уряди держав-членів, органи державної влади і державні установи на національному, регіональному й місцевому рівнях, а також державні службовці зобов’язані спеціально утримуватися від тверджень, зокрема в ЗМІ, що можуть обґрунтовано розу-мітись, як наклепницьке висловлювання або висловлювання, що може спричинити ефект узаконення, поширення чи заохочення расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму або інших форм дискримінації чи ненависті, які ґрунтуються на нетерпимості. Такі твердження слід заборонити й публічно відмовитися від них, коли вони мають місце.

Принцип 2

Уряди держав-членів повинні розробити або дотримуватись чітких правових рамок, що охоплюють цивільні, кримінальні й адміністративні законодавчі положення про наклепницькі висловлювання та дають адміністративним і судовим органам можливість у кожному випадку узгоджувати повагу до свободи вираження поглядів з повагою людської гідності та захистом репутації або прав інших.

З цією метою урядам держав-членів слід проаналізувати шляхи й засоби, спрямовані на:

— стимулювання й координацію досліджень щодо ефективності існуючого законодавства та правозастосовчої практики;

— перегляд існуючих правових рамок для забезпечення їх належного застосування до різноманітних нових ЗМІ, служб і мереж комунікації;

— формування політики діяльності прокуратури, що ґрунтувалась би на національ-них керівних принципах, які враховуватимуть положення, викладені в цій Рекомендації;

— розширення діапазону кримінально-правових санкцій за рахунок альтерна-тивних засобів, що включають суспільно корисні роботи;

— збільшення можливостей боротьби з наклепницькими висловлюваннями засо-бами цивільного права, наприклад, шляхом надання зацікавленим неурядовим організаціям дозволу порушувати цивільні справи, що мають на меті відшкодування для жертв наклепницьких висловлювань та дають судам можливість ухвалювати рішення, які дають жертвам змогу здійснювати своє право на відповідь або на перегляд рішення суду;

— забезпечення державних службовців і фахівців ЗМІ інформацією про законодавчі положення, що стосуються наклепницьких висловлювань.

Принцип 3

Уряди держав-членів мають забезпечити, щоб у законодавчих рамках, про які йдеться в принципі 2, втручання у свободу вираження поглядів було більш обмеженим і застосовувалось законно та не свавільно на підставі об’єктивних критеріїв. Крім того, відповідно до основного принципу верховенства права, будь-яке обмеження або втручання у свободу вираження поглядів має підлягати незалежному судовому контролю. Ця вимога є особливо важливою у випадках, коли свобода вираження поглядів має бути узгоджена з повагою людської гідності та захистом репутації або прав інших.

Принцип 4

Національне законодавство і практика мають дозволяти судам враховувати той факт, що конкретні випадки наклепницьких висловлювань можуть бути не настільки образливими для осіб або груп, щоб вони могли скористатись рівнем захисту, гарантованим статтею 10 Європейської конвенції з прав людини відносно інших форм вираження. Це той самий випадок, коли наклепницькі висловлювання спрямовані на порушення інших прав і свобод, викладених у Конвенції, або на їх більше обмеження, ніж це передбачено нею.

Принцип 5

Національне законодавство й практика мають дозволяти представникам прокуратури й інших органів влади, які мають аналогічні повноваження (звичайно, в межах їхньої компетенції) приділяти особливу увагу справам, в яких ідеться про наклепницькі висловлювання. У зв’язку з цим такі органи повинні, зокрема, ретельно проаналізувати право підозрюваного на свободу вираження поглядів, оскільки накла-дення кримінальних санкцій є, зазвичай, серйозним втручанням у цю свободу. Приймаючи рішення про накладення кримінальних санкцій на осіб, які звинувачуються в злочинах, пов’язаних із наклепницькими висловлюваннями, уповноваженим судовим органам слід неухильно дотримуватися принципу пропорційності.

Принцип 6

Національне законодавство й практика в сфері наклепницьких висловлювань мають з належною увагою враховувати роль ЗМІ в передачі інформації та ідей і розкривати, аналізувати й пояснювати її на конкретних прикладах наклепницьких висловлювань і загалом явища, що лежить в їхній основі, а також право громадськості одержувати таку інформацію та ідеї.

З цією метою національне законодавство й практика мають чітко розділяти, з одного боку, відповідальність автора, який вживає наклепницькі висловлювання, а з іншого боку, будь-яку відповідальність ЗМІ та медіа-працівників, котрі сприяють поширенню таких висловлювань у рамках їхнього завдання передавати інформацію та ідеї з питань, що становлять суспільний інтерес.

Принцип 7

На продовження принципу 6 національне законодавство й практика мають враховувати, що:

— інформація стосовно расизму, ксенофобії, антисемітизму й інших форм нетерпимості підлягає повному захисту за пунктом 1 статті 10 Європейської конвенції з прав людини; втручання можливе тільки відповідно до умов, викладених у пункті 2 цієї статті;

— стандарти, що їх застосовують національні органи влади для оцінки потреби обмеження свободи вираження поглядів, мають чітко відповідати принципам, гарантованим статтею 10, усталеній практиці органів Конвенції та враховувати спосіб, зміст, контекст і мету інформації;

— повага до свобод журналістів передбачає також, що ні суди, ні органи державної влади не можуть нав’язувати ЗМІ своїх поглядів щодо видів інформаційних технологій, які вони вважають прийнятними для журналістів.