Чи зобов’язаний запитувач платити за відповідь розпорядника?

До Центру демократії та верховенства права звернувся запитувач, який попросив роз’яснити йому чи законною є відповідь розпорядника, який погодився надати інформацію на запит за умови відшкодування витрат на друк.


То чи законна вимога розпорядника?

За загальним правилом інформація повинна надаватись розпорядником безкоштовно.

Винятком із цього правила є ситуація, коли запитується багато інформації. Так, частиною другою статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Перш за все, варто зазначити, що така норма права існує для того, щоб запобігти зловживанню запитувачів своїм правом на інформацію. Адже, трапляються випадки, коли запитується великий обсяг інформації, який насправді запитувачу не потрібен. А це, в свою чергу, створює невиправдане навантаження на розпорядника інформації, який зобов’язаний за законом надати відповідь, в тому числі й фінансове.

Тому розпорядник інформації має право вимагати кошти за надання інформації тільки за дотримання таких умов:

  • До моменту отримання запиту на інформацію розпорядник встановив розмір плати за копіювання або друк. Потрібно пам’ятати, що вимагати плату за друк – це право розпорядника, а не обов’язок. Рішення про визначення розміру повинно бути прийнято виходячи із розрахунку фактичних витрат на друк. При цьому, відповідно до частини третьої статті 21 Закону «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

 

Тому, якщо розпорядник до дня отримання запиту на інформацію не прийняв правовий акт, яким встановив розмір фактичних витрат на копіювання та друк (наказ міністерства, розпорядження голови місцевої державної адміністрації, рішення місцевої ради тощо), то вимога сплати будь-яких коштів запитувачем є незаконною.

  • Встановлений розпорядником розмір плати повинен бути в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто, не більше 0,1 відсотка розміру мінімальної зарплати за одну сторінку А4, в тому числі двосторонні копії (Постанова №740 від 13.07.2011 року «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію»).

 

Щоб розрахувати вартість враховується розмір мінімальної заробітної плати, який визначений у статті 8 Закону України «Про державний бюджет» на конкретний період (річний квартал), коли розпорядник зобов’язаний виготовити копії документів на запит.

  • Плата стягується за копіювання одинадцятої та усіх наступних сторінок. Запитувач має право отримати 10 сторінок безкоштовно.
  • Розпорядник у п’ятиденний термін повинен повідомити про необхідність сплати коштів і надати реквізити. Протягом п’яти робочих днів з дня отримання запиту, розпорядник повинен надіслати запитувачу лист, в якому буде зазначено необхідність сплати (зазначено назву правового акту, який визначає розмір плати), вказано точну суму із розрахунку кількості сторінок та повідомлено усі реквізити одержувача коштів, а також спосіб надання підтвердження сплати (якщо це необхідно). Для зручності запитувачу може бути надіслано уже готовий платіжний документ. У цьому документі наперед заповнюються всі реквізити, окрім дати внесення платежу, імені (найменування) платника та інших реквізитів, які ідентифікують особу платника.
  • Розпорядник має право вимагати відшкодування витрат тільки за копіювання або друк документів. Оплата витрат на сканування чи іншу комп’ютерну обробку документів не передбачена законом.

 

Якщо відповідь розпорядника не відповідає хоча б одній із цих умов – вимога відшкодування витрат на копіювання та друк є неправомірною.

І хоча всі ці вимоги прямо не передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», проте вони випливають із суті норм цього Закону. Таким же чином сформувалась судова практика [1, 2, 3].

Підтвердженням внесення плати запитувачем буде відповідний платіжний документ, опрацьований фінансовою установою. Такий документ бажано надати розпоряднику у спосіб, який він вказав у своєму листі. Проте, якщо спосіб не визначено, то його можна занести самостійно або надіслати поштою, кур’єром, електронною поштою та будь-яким іншим способом, за яким розпорядник приймає кореспонденцію. Але все таки варто уточнити у розпорядника чи потрібно йому надавати такий платіжний документ, чи інформацію про сплату вони отримають якимось іншим способом.

 

Скільки повинен платити запитувач?

У випадку запитувача відповідь розпорядника (Міністерства оборони) містилась на 17-хсторінках, за що розпорядник вимагав 24,65 грн. (з розрахунку 1,45 грн. за кожну сторінку: 1,45*17=24,65).

На сайті Міністерства оборони розміщено рішення, за яким така вартість встановлена у розмірі 1,22 грн. за сторінку.

 

HH1

Проте, на наш запит, яким правовим актом регулюється питання відшкодування витрат, розпорядник надав нам Інструкцію про забезпечення доступу до публічної інформації в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

У цьому документі (див. Додаток 6 до Інструкції) визначено, що розмір становить не більше ніж 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки (станом на дату подачі запиту – вересень 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати становить 1450,00 грн., а отже, вартість друку однієї сторінки: 1450*0,001= 1,45 (грн.)

Отже, можемо зробити висновок, що вимога розпорядника у даному випадку є незаконною. По-перше, розпорядник мав право вимагати кошти тільки за 7 сторінок, а не 17. Цікаво, що у примітках Додатку 6 до Інструкції вказано, що «під час копіювання та друку документів, що надаються за запитом на інформацію, у кількості, що перевищує 10 сторінок, зазначені норми застосовуються, починаючи з одинадцятої сторінки». Проте це положення було проігноровано розпорядником.

По-друге, розпорядник не оновив у себе на сайті інформацію про вартість витрат на копіювання та друк, що може вводити запитувачів в оману щодо фактичної вартості на дату подання запиту.

Таким чином, можна порівняти суму, яку вказав розпорядник у листі про відшкодування та суму, яку насправді повинен був заплатити запитувач. Як бачимо, вона більш ніж у два рази менша:

 df

 

Як отримати інформацію безкоштовно?

Є декілька шляхів отримати інформацію, яка Вас цікавить.

По-перше, Законом «Про доступ до публічної інформації» прямо передбачено випадки, коли інформація надається безкоштовно:

1) Запитувач просить інформацію про себе (йдеться про інформацію як про саму особу, так і про її спосіб життя, діяльності, проживання тощо. Тобто, фактично будь-яка інформація, яка дає можливість ідентифікувати особу).

2) Запитувана інформація становить суспільний інтерес. Важливо зазначити, що вичерпного переліку інформації, що становить суспільний інтерес не існує. Суспільно важливою є будь-яка інформація, яка свідчить  про  загрозу  державному  суверенітету,   територіальній цілісності  України;  забезпечує  реалізацію  конституційних прав, свобод  і  обов’язків;  свідчить  про  можливість  порушення  прав людини,  введення  громадськості  в оману,  шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності  (бездіяльності)  фізичних  або юридичних осіб тощо (частина друга статті 29 Закону України «Про інформацію»).

По-друге, Ви можете надіслати інший запит, яким попросити ознайомитись із інформацією у приміщенні розпорядника (бажано, щоб розпорядник повідомив час, коли запитувач може прийти та де знаходиться це приміщення).

Так, запитувач може прийти до розпорядника із своїм фотоапаратом чи іншою копіювальною технікою та самостійно ознайомитись, скопіювати документи. Це можливо тільки, коли розпорядником є суб’єкт владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання.

Такі розпорядники зобов’язані відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації» створити у себе місце для роботи запитувачів із документами і їх копіями. Плата за користування таким приміщенням не стягується.

По-третє, Ви можете запитати на підставі якого правового акту визначено розмір плати на відшкодування витрат на друк. У випадку, якщо розпорядник такого акту не приймав – Ви можете оскаржити до суду відповідь розпорядника як незаконну.   

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: