Спеціальний доповідач ООН з питань сприяння і захисту права на свободу поглядів та їх вільне вираження, Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ, Спеціальний доповідач ОАД з питань вираження поглядів та Спеціальний доповідач Африканської комісії з прав людини і народів з питань свободи вираження поглядів та вільного доступу до інформації 6 травня 2014 року у Парижі прийняли Декларацію «Про універсальність і право на свободу вираження поглядів».

В Декларації відзначається фундаментальне значення свободи вираження поглядів як окремого права та важливого інструменту захисту всіх інших прав, а також як основоположного елементу демократії та невід’ємного засобу досягнення розвитку. Висловлюється стурбованість численним спробам виправдати порушення свободи вираження поглядів, зачасту виключно з політичною метою, посилаючись на певні культурні, історичні, суспільні цінності, моральні та релігійні вірування тощо.

Декларація містить рекомендації державам щодо утвердження та всебічного забезпечення права громадян вільно висловлювати свої погляди. Зокрема:

– Держави повинні виконувати позитивні обов’язки щодо забезпечення всім людям та суспільним групам можливості реалізувати своє право на свободу слова без дискримінації. Особливо важливим в цьому контексті є обов’язок суспільних мовників служити потребам всього суспільства та сприяння взаєморозумінню і толерантності; створення сприятливих правових умов для функціонування ЗМІ окремих громад тощо.

– Держави не повинні виходити за встановлені міжнародним правом мінімальні рамки обмеження свободи вираження поглядів.

– Попри свободу розсуду держав в окремих питаннях, вони не можуть обмежувати ядро свободи вираження поглядів (основну суть цього права), посилаючись на адаптацію норм до місцевих традицій, культури чи цінностей. Це особливо стосується політичних висловлювань в їх широкому сенсі, зважаючи на центральну ролі цих висловлювань для розвитку демократії і поваги до всіх прав людини, а також  виходячи зі згоди суспільних діячів на більший ступінь суспільного контролю щодо їх діяльності.

– Не можуть бути виправданими обмеження, які захищають від критики релігії, заборонять дискусії з питань, що становлять суспільний інтерес для меншин та інших груп, які історично страждають від дискримінації, передбачають особливий захист від критики чиновників, державних установ, історичних діячів, національні та релігійні символи.

В Декларації також відзначену ключову роль Інтернету в реалізації універсальності свободи вираження поглядів, зважаючи на його глобальне поширення, вплив та доступність порівняно з іншими комунікаційними платформами. Держави повинні дуже обережно застосовувати обмеження на свободу слова в Інтернеті та інших цифрових технологіях, зважаючи на можливий конфлікт юрисдикцій. Водночас, виходячи з принципу поваги до центральної ролі прав людини в розвитку Інтернету, держави повинні сприяти універсальному доступу до мережі незалежно від політичних, соціальних, економічних чи культурних відмінностей.

Декларація включає рекомендації міжнародним та національним правозахисним організаціям, а також засобам масової інформації,  які повинні дотримуватись найвищих професійних та етичних стандартів в своїй діяльності.

Текст Спільної декларації доступний англ. та рос. мовами на  офіційному веб-сайті ОБСЄ