16 квітня Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рекомендацію CM/Rec(2014)6, в якій підготував для Держав-членів Керівні принципи з прав людини для Інтернет-користувачів, де зазначив, якими правами людини володіє Інтернет-користувач, а також як діяти у разі їх порушення.

Основна увага надана питанням доступу до глобальної мережі та недискримінації, свободі слова та інформації, свободі зборів та об’єднань, праву на участь у житті суспільства, захисту приватного життя та персональних даних, освіті та навчанню, захисту дітей та молоді, а також праву на ефективні засоби захисту при порушеннях прав людини

Державам-членам Ради Європи рекомендується переконатися, що Інтернет-користувачі мають доступ до ефективних засобів правового захисту, коли їх право на Інтернет було обмежено або порушено. Це вимагає поліпшення координації та співробітництва між відповідними установами, організаціями та громадами, також необхідно проводити плідну співпрацю з представниками приватного сектору. Залежно від національного контексту, це може включати в себе механізми розгляду скарг, таких як ті, що передбачені до органів із захисту інформації , національних правозахисних установ (наприклад , омбудсменів), судових процедур тощо.

У Рекомендації йдеться про принцип недискримінації в сфері надання послуг доступу до Інтернет-контенту, і окрім традиційних принципів неприпустимості дискримінації за ознаками  статі, риси, мови, релігії чи віросповідання, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, у документі також говориться, що держави-учасниці мають докласти максимально зусиль аби забезпечити належний доступ до Інтернету у сільській місцевості та географічно віддалених районах.

Також у Рекомендації відзначається право на свободу вираження думки та інформації. Влада зобов’язана поважати та захищати дані права, а їх обмеження можливе лише у випадку розпалювання міжрасової та міжетнічної ворожнечі та можуть бути застосовані лише за правомірного судового рішення. Особа має право не розкривати своє ім’я в Інтернеті, проте за необхідності, держава може вжити заходи, для ідентифікації будь-якої особи.

У документі також відзначене право особи брати участь у зборах та об’єднуватися в асоціації, а також на мирний протест: «Будь-хто має право на мирний протест в Інтернеті. Водночас, якщо Інтернет-протест призводить до порушення надання послуг та / або пошкодження майна інших, особа може зіткнутися з юридичними наслідками».

Щодо захисту персональних даних в документі вказано, що особисті дані можуть оброблятися тільки у встановленому законом порядку та за згодою особи, чиї дані обробляються. Особа повинна бути проінформована про те, що персональні дані обробляються і / або передані третім особам, коли, ким і з якою метою. Особа повинна мати можливість здійснювати контроль за операціями щодо своїх персональних даних (перевіряти її точність, вимагати виправлення, видалення або зазначити, що персональні дані не зберігаються довше, ніж це необхідно )

Також у документі передбачено, що через Інтернет можливо реалізувати право особи на освіту: особам гарантується онлайн-доступ до освітнього і культурного, наукового, та іншого контенту на офіційних мовах. Хоча умови доступу до такого контенту можуть передбачати винагороду правовласникам.

Окрім цього, документом встановлюються гарантії щодо використання механізмів судового захисту у випадку порушення права особи на Інтернет.

Зазначені корисні та аргументовані рекомендації державам від Ради Європи – міжнародної організації пан’європейського рівня, яка є творцем визнаних демократичних стандартів  – вкотре доводять, що право на Інтернет слід закріпити на законодавчому рівні. Це сприятиме активному розвитку сучасного демократичного суспільства.