Про доступ громадян до публічної інформації та шляхи його поліпшення говорили сьогодні під час V Форуму захисників права на доступ до інформації. Захід був організований Центром демократії та верховенства права за підтримки Уряду Швеції. Форум зібрав 80 активістів, які захищають право на доступ в різних регіонах України та експертів у галузі доступу до інформації. Також Форум відвідали представники державних органів та посол Швеції в Україні. Програма заходу включала експертну панель, обмін досвідом між експертами та активістами, а також презентацію посібника з оскарження порушень права на доступ.
У вітальному слові Мартін Хаґстрьом, посол Швеції в Україні, наголосив на значенні доступу до публічної інформації.
“Доступ до публічної інформації – важлива тема. 250 років тому, 2 грудня 1766 року, шведський король ухвалив закон, що вперше у світі. Однак його кілька разів скасовували і відновлювали. Це постійна, але дуже важлива боротьба. Закон суттєво вплинув на те, якою стала Швеція“, – наголосив він.
Ще одним важливим законодавчим актом дипломат назвав ухвалений у 1949 році закон про викривачів. Ці два закони відіграли важливу роль у становленні та підсиленні довіри народу Швеції до влади.
“Доступ до інформації – актуальне питання і якщо думати про виклики, які стоять перед Україною: боротьба з корупцією, судова реформа. Прозорість процесів і доступ до документів допоможе у цьому“, – зазначив Мартін Хаґстрьом.
У свою чергу, Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права, зазначив, що відчутні результати стали можливими лише після спільної діяльності багатьох організацій та активістів у сфері доступу.
«За 5 років ми досягли значного прогресу в доступі до інформації. Ті ж декларації народних депутатів про майно потрібно було вибивати в суді, сьогодні вони доступні всі й для кожного. Україна зараз є однією з найвідкритіших і водночас найкорумпованіших країн. І саме режим відкритості дає можливість не лише боротися з корупцією, а й запобігати їй. Адже посадовці розуміють, що треба буде пояснювати свої статки та вчинки», – зазначив Тарас Шевченко.
Він наголосив, що ЦЕДЕМ займався питаннями доступу ще з моменту заснування Інституту Медіа Права. Адже розвиток громадянського суспільства та журналістики неможливий без права на доступ. Тому Центр продовжить боротися за свободу інформації.
«У нас ще триває історія з Межигір’ям. Я представляв Лещенка в українських судах щодо отримання даних про вартість або копії договору, за яким Янукович отримав земельну ділянку. Зараз справа на розгляді у Страсбурзькому апеляційному суді і, сподіваємося, рішення Євросуду у справі «Лещенко – Україна» стане топ-подією 2017 року», – повідомив директор ЦЕДЕМ.
Ольга Сєдова, керівник національних програм Посольства Швеції в Україні, закликала українців звернути увагу на історичний досвід Швеції.
«В ухваленому 250 років тому законі, що забезпечував свободу слова і свободу доступу до інформації, містяться статті, які є ДНК прозорості у Шведському суспільстві. Так, у статті 9 зазначається про принципи підбору на державні посади і прозорі конкурси. В Україні ми до прозорих конкурсів підійшли лише зараз», – зауважила Ольга Сєдова.
Тетяна Олексіюк, заступник директора Центру демократії та верховенства права, наголосила на значенні регіональної мережі активістів для покращення доступу до публічної інформації.
«Це п’ятий форум нашої Мережі захисників права на доступ до публічної інформації і ми раді відзначити, що Мережа розвивається. Доступ до публічної інформації – тема яка потребує постійного моніторингу, координації з регіональними активістами та обміну досвідом. Я впевнена, що покращення доступу до публічної інформації, грамотне та активне використання цього інструменту сприятиме підвищенню довіри між суспільством та владою», – підкреслила Тетяна Олексіюк.
За словами Михайла Смоковича, заступника голови Вищого адміністративного суду України, лишаються проблеми з доступом до судової інформації
«Доступ до інформації може підкріпить довіру громади до судової системи. Однак, на жаль, сьогодні, коли приходить запит на доступ до інформації, у представників апарату суду спрацьовує принцип «як не дати». І ми працюємо над викоріненням цього. Найбільше ВАСУ отримує запитів щодо декларацій та особових справ суддів», – відзначив він.
На думку Вікторії Конончук, керівника Управління з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України, значним кроком вперед є постанова пленуму ВАСУ, яка визначає порядок розгляду справ про доступ. Водночас, розпорядники часто не знають про трискладовий тест, а його відсутність -пряме порушення закону. Вона також подякувала моніторам за тривалу роботу, яка допомогла офісу Омбудсмана отримати реальну картину з доступу у регіонах.
Високий рівень відкритості в Україні є наслідком 8-річної роботи громадськості, адвокатів, Омбудсмена та ВАСУ, вважає Оксана Нестеренко, медіа експерт, викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія»
«У 2008 році доступ був закритий, а нас називали мрійниками. А зараз ми маємо безпрецедентну відкритість. В країною з культурою закритості влади посилання на чіткі норми законів та практику ВАСУ мають більшу вагу у суді, ніж наукові доктрини та аргументи про значимість доступу для розвитку країни», – наголосила вона.
На цінності постанови ВАСУ для свободи інформації наголосила і Оксана Огданська, юрист Центру демократії та верховенства права
«На 40 сторінках викладена офіційна позиція Вищого адміністративного суду з питань, щодо яких вже тривалий час між запитувачами і розпорядниками точаться суперечки. Наприклад, чи вважаються комунальні підприємства розпорядниками інформації, чи повинні оплачуватися перші 10 сторінок запитуваної інформації та інші деталі закону про доступ до публічної інформації. Постанова вказує, в яких випадках має застосовуватися трискладовий тест, надаватися конфіденційна, таємна та службова інформація», – відзначила експерт.
Натомість Віта Володовська, юрист Центру демократії та верховенства права, розповіла про практику Європейського суду з прав людини у сфері права на інформацію
«Відповідно до підходу ЄСПЛ, громадянин має право на інформацію, але повинен обґрунтувати запит. Так, інформація, яку ви вимагаєте надати, має бути суспільно важливою. Наприклад, стосуватися публічних осіб чи порушень прав людини. Інформація має бути вже готова – ви не можете змусити когось збирати її для вас. Ще одна умова – цими даними володіє лише держава, і отримати їх інакше неможливо», – наголосила Віта Володовська. Також вона розповіла про підстави звернення до Європейського суду з прав людини.
Друга сесія була присвячена судовим справам у сфері доступу до публічної інформації. Людмила Опришко, юрист Інституту розвитку регіональної преси, та Леся Ганжа, редактор сайту «Доступ до правди» ГО «Центр UA» розповіли про досвід успішного захисту своїх прав у суді. Також участь у дискусії взяли активісти Мережі захисників права на доступ до інформації.
