Звіт Національної ради

 

Національна
рада України з питань телебачення і
радіомовлення відповідно до вимог
Закону України «Про телебачення і
радіомовлення» опублікувала Звіт про
свою діяльність за 2010 рік.

П’ятдесятп’ятисторінковий
звіт містить інформацію про кількість
проліцензованих суб’єктів інформаційної
діяльності, основні порушення та
застосовані санкції, розвиток мереж
мовлення та проблематику діяльності
Національної ради.

Станом на 31
грудня 2010 року до Державного реєстру
телерадіоорганізацій України внесено
дані про 1682 телерадіоорганізацій та
суб’єктів інформаційної діяльності,
а саме: 1605 телерадіомовних організацій
та провайдерів програмної послуги, 77
суб’єктів інформаційної діяльності.
З них – 39 – державної форми власності,
385 –
комунальної власності, 1180 – інших
форм власності.
За звітний період
Національна рада ухвалила 7 рішень щодо
державної
реєстрації суб’єктів
інформаційної діяльності.
Такими
суб’єктами, як правило є т. зв.
продакшн-студіями, діяльність яких не
підпадає під ліцензування Нацради. 43
телерадіоорганізації було вилучено з
реєстру.

Протягом 2010
року Національна рада почала приводити
свою діяльність у відповідноість до законодавства
про регуляторну політику, зокрема
розроблено та оприлюднено для громадського
обговорення
проект регуляторного акта «Система візуальних позначок класифікації
кіновідеопродукції залежно від аудиторії,
на яку вона розрахована». Також Нацрада
оприлюднила проект Положення про
скасування санкції «оголошення
попередження».

У сфері доступу до
інформації про діяльність Нацради, а
також роботи зі зверненнями Нацрадою
зареєстровано 8053 документа (звернення,
пропозиції, скарги,
листи). З них 351 –
від громадян, 27 – від народних депутатів,
437 – від
державних органів вищого рівня,
7238 – від інших установ та організацій.

Станом на кінець 2010
року на телевізійному ринку працюють
15 загальнонаціональних каналів
телемовлення, 7 регіональних каналів
телемовлення, 34 регіональні телеканали, включно з
ОДТРК, що працюють у межах окремих
областей та 197
телерадіоорганізацій місцевого мовлення.

У сфері радіомовлення
також діють 15 загальнонаціональних
каналів радіомовлення, 13 регіональних
каналів радіомовлення, 28 регіональних
радіоканалів, що працюють у межах
окремих
областей, та 216 місцевих
радіокомпаній.

Розвиток малопотужної
системи мовлення «Телесело» відповідно
до попередніх розрахунків електромагнітної
сумісності видається неможливим до
закінчення переходу на цифрове мовлення
через брак частот.

Нацрада зауважує, що
«з огляду на особливості застосування
радіотехнології «Аналогове телевізійне мовлення»,що визначені у п. 38 Плану використання
радіочастотного ресурсу України,
присвоєння радіочастот засобам
аналогового телевізійного мовлення
припинено з 1 січня 2010 року». Проведені
ж у січні 2010 року конкурси вважаються
такими, що були розпочаті 2009 року.
Щоправда, відповідно до плану використання
радіочастотного ресурсу присвоєння
частот мало завершитися 1 січня 2007 року.

На ринку багатоканального
мовлення діють 930 багатоканальних
телемереж, у тому числі за цифровим технологіями
DVB-C та IPTV. Порівняно з 2009 роком, зазначається
у звіті, кількість
багатоканальних
телемереж (аналогове, цифрове телебачення
DVB-C та
IPTV) зросла на 16%.

Утім, розвиток ринку
було загальмовано депутатською помилкою,
адже при внесенні чергових змін до ст.
31 Закону України «Про телебачення і
радіомовлення», у зв’язку з економічною
кризою, законодавець забув включити
методику обрахунку ліцензійного збору
для проводового, багатоканального
мовлення та ліцензування провайдерів
програмної послуги.

Супутникове мовлення
представлене 80 теле- і 4 радіокомпанії
,
які транслюють програми через потужності
закордонних супутникових мереж: 29
телерадіоорганізацій – Amos (Ізраїль),
30 – Astra (Швеція), 2 – Eutelsat (Франція), 20 –
Hellas Sat 2 (Греція), 1 –
Intelsat 3R (США), 1 – «Експрес» (Російська Федерація).
Питання щодо запуску власного супутника
залишається відкритим.

Іноземне
мовлення
на
територію
України
здійснює
58
телерадіоорганізацій, з них 27 програм
призначено лише для вітчизняної
аудиторії.

Розвиток цифрового
мовлення закладено у плані розвитку,
ухваленого 1 грудня 2010 року. Так,
відповідно до плану передбачається
5-етапний хід впровадження
цифрового
телебачення.
Перший етап передбачає
одночасну побудову 4 мультиплексів
МХ-1, МХ-2, МХ-
3, МХ-5, а також розбудову
мультиплексу МХ-6 стандарту DVB-H.
Другий
— комбіноване аналогове і цифрове
мовлення, третій – вимкнення аналогового
сигналу і початок вивільнення
радіочастотного ресурсу.
Четвертий
етап — розбудова мультиплексів МХ-4,
МХ-7 і МХ-8.
П’ятий етап передбачає
остаточний перехід на цифру.

Завершення першого
етапу має відбутися в 2011 році у повному
обсязі, що передбачає запровадження 4
цифрових мультиплексів.

Серед проблем у дотриманні
мовниками законодавства є неналежне
(59,8%) і неякісне озвучення/титрування
українською мовою, порушення заборони
на переривання дитячих програм рекламою,
В
цілому, кількість порушень суттєво
зменшилася. Найбільш типовими порушеннями
були недотримання умов ліцензії щодо
виконання окремих пунктів програмної концепції,
недотримання норм рекламного законодавства,
зменшення частки національного
аудіовізуального продукту або музичних
творів українських авторів чи виконавців,
відсутність передбаченого ліцензією
мовлення, відсутність або невчасне
надання Національній раді редакційних
статутів, невиконання рішень
Національної ради щодо використання
аудіовізуальних позначок під час
трансляції фільмів.
За порушення
рекламних вимог 9 ТРО було оголошено
попередження.

Провайдери програмної
послуги порушували законодавство у
частині недотримання умов ліцензій у
частині «загальна концепція добору
програм для ретрансляції», ретрансляція
іноземних програм, зміст яких неадаптовано
до вимог
законодавства України,
незабезпечення можливості отримання
абонентами програм
універсальної
програмної послуги в повному обсязі,
відсутність угод на право розповсюдження
програм.

Серед проблемних питань
взаємодії ринку і регулятора Національна
рада назвала проблеми відсутністю
регулювання порядку
трансляції програм
дистанційної торгівлі – «Телемагазини», «телеторгівля» та програм, що несуть
фінансові ризики для глядачів. Крім
того, є суттєві проблеми у фінансування
Нацради, зокрема, у звіті зазначається,
що програма з розробки висновків щодо
електромагнітної сумісності, яка
безпосередньо стосується мовників,
профінансована на 10% від
коштів,
передбачених бюджетом, та менше 1 відсотка
від реальної потреби.
Нацрада вказує
і на проблему узаконення діяльності
на
території
України
дистриб’юторів
(правовласників,
повноважних
представників
тощо) іноземних телерадіопрограм.

Національна рада, не
маючи права законодавчої ініціативи,
позбавлена
можливості брати безпосередню
участь у процесі розробки вітчизняного
законодавства, яке регулює діяльність
сфери телерадіомовлення в Україні, тоді як чимало його положень є вкрай
застарілими. У наслідку гальмується
вирішення найважливіших проблем галузі.

Повний текст звіту
можна побачити на сайті Національної
ради:

 

http://nrada.gov.ua/ua/zvitnainformacia/zvitnatsrady/1295946306/1296208706.html

Відповідно до Закону
про телебачення і радіомовлення звіт
Національної ради направлено до
Президента та парламенту, які мають
його розглянути і затвердити. Одночасне
несхвалення звіту цими суб’єктами є
підставою для відправлення у відставку
усього складу Національної ради.

 

 

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: