Рекомендації державним органам щодо реформування друкованих ЗМІ та редакцій

March 13, 2018

На реформування державної преси було відведено три роки і 2018 – останній із них. За даними Дежкомтелерадіо, станом на 1 березня 2018 року незалежними стали лише 8 державних видань із 84 зареєстрованих, тобто лише 9%. Ці цифри насторожують, адже процес реформування тривалий і багатоетапний. Ті видання, які не встигнуть завершити передбачені законом процедури до 31 грудня 2018 року, можуть втратити свої свідоцтва про державну реєстрацію.

Раніше ми публікували міфи, які виникають у зв’язку із процедурою роздержавлення ЗМІ. Наразі пропонуємо короткі рекомендації як саме оминути підводні камені реформування.

Не зволікайте – часу обмаль. Триває останній рік роздержавлення і до кінця відведеного на перетворення строку залишилося тільки 10 місяців. Треба врахувати, що загалом реформування займає щонайменше 6 місяців. Ставки, у разі незавершення перетворення до кінця 2018 року, дуже високі. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону про реформування, неподання засновником заяви про перереєстрацію видання до 1 січня 2019 року є підставою для скасування його свідоцтва про державну реєстрацію.

Дійте самостійно, адже відповідальність за (не)реформування друкованого ЗМІ несе його засновник. Саме державний орган має обов’язок вийти зі складу засновників власних друкованих ЗМІ та редакцій. Так, відповідно до частини 4 статті 4 Закону про реформування, навіть якщо трудовий колектив не подав пропозицію про бажаний спосіб реформування друкованого ЗМІ до 1 квітня 2016 року, то його засновник повинен ухвалити це рішеннясамостійно. За ухилення від перереєстрації друкованого ЗМІ передбачена відповідальність за статтею 186 (6) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не нехтуйте формальностями – реформування завершується внесенням змін до реєстрів. Реформування не є завершеним, поки зміна засновників не буде відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо редакцій) та Державному реєстрі друкованих ЗМІ та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності (щодо друкованих ЗМІ). Відповідно, наприклад, останньою дією, яку повинен вчинити засновник друкованого ЗМІ, щоб стверджувати про виконання вимог Закону про реформування є подання документів на перереєстрацію друкованого ЗМІ.

Не передавайте функцій редакції державним підприємствам. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону про пресу, заборона бути засновником друкованого ЗМІ не поширюється на державні підприємства. Однак частина 1 статті 1 Закону про реформування вказує, що дія цього закону поширюється на будь-які редакції друкованих ЗМІ, засновниками яких є державні органи. Засновником державного підприємства є завжди державний орган, і, якщо таке підприємство виконує функції редакції друкованого ЗМІ, то або вони мають перейти до приватної юридичної особи, або підприємство повинне бути ліквідоване, якщо це єдина його функція. Передання функцій редакції до іншого державного підприємства є ілюзорним роздержавленням, адже воно не виводить редакцію друкованого ЗМІ з-під контролю держави, і, відтак, вимоги Закону про реформування поширяться на нову редакцію.

Офіційне друковане видання треба реформувати або створити. Внаслідок Закону про реформування повністю змінилося розуміння офіційних друкованих видань (ОДВ). Якщо раніше ОДВ могли бути класичні газети, із журналістськими матеріалами та рекламою, які видавалися держорганами, то відтепер ОДВ – це швидше бюлетень, у якому публікуватиметься лише законодавчо визначена інформація.

Що потрібно зробити, щоб після реформування мати офіційне друковане видання?

  • Відповідно до частини 1 статті 10 Закону про реформування, ухвалити рішення про реформування видання способом, передбаченим частиною 1 статті 3 цього Закону, тобто прямо зазначити, що державний орган перетворює заснований ним друкований ЗМІ у офіційне друковане видання, якщо раніше не було ухвалене рішення про надання виданню такого статусу. З юридичної точки зору таке видання перестане бути друкованим засобом масової інформації, тобто змінить статус. Додаткових реєстраційних дій цей процес не потребує, а нові вимоги щодо змісту дозволять поширювати ОДВ з 1 січня 2019 року без державної реєcтрації.
  • Пересвідчитись, що є у державного органу є лише одне видання, яке має статус офіційного друкованого видання. Згідно з частиною 2 статті 10 Закону про реформування, якщо державний орган має інші видання, то їх потрібно реформувати іншими способами ніж перетворення у офіційне друковане видання. Або ліквідувати.
  • Переформатувати редакцію друкованого ЗМІ, який перетворюється на офіційне друковане видання, відповідно до потреб з поширення оновленого змісту цих видань. Так, частина 5 статті 14 Закону про реформування містить пряму заборону на використання творчої праці журналістів для створення офіційних друкованих видань. Це відповідає меті існування таких видань: публікування нормативно-правових актів, рішень органів влади та інформації, обов’язковість опублікування якої прямо передбачена законодавством. Офіційному друкованому виданню без сумніву будуть потрібні люди, які готуватимуть до друку цей перелік документів, але аж ніяк не повноцінна редакція, до складу якої входять журналісти.