Законопроект 8441 або “спазмалгон” для реформування преси

Про нього мало хто чув, але воно є. Ним нудно займатись, але воно потрібне. Це роздержавлення друкованих ЗМІ. Страшна назва, яка означає приблизно “відділити пресу від держави”. В ідеалі – зробити так, аби медіа виконували свою функцію сторожових псів демократії, наглядаючи за владою, а платники податків не платили за піар органів державної влади та органів місцевого самоврядування на сторінках підконтрольних їм газет. Завтра, 18 вересня 2018 року на порядку денному парламенту – законопроект №8441, від ухвалення якого залежатиме, наскільки ця реформа буде ефективною.

Ідею реформи виношували роками і, зрештою, у 2015 році Верховна Рада України ухвалила Закон, за яким впродовж трьох років усі друковані видання повинні були стати редакційно та фінансово незалежними від державних і муніципальних органів. Просто кажучи, реформування друкованих ЗМІ означає, що публічний орган повинен “відмовитись” від прав на назву видання, “позбутись” прав засновника його редакції і припинити фінансування їхньої діяльності з бюджету. За простою логікою, однак, стоїть складний технічний процес юридичного перетворення видань, тонкощі якого залежать від того, чи є в редакції видання державне чи комунальне майно, або чи йдеться про офіційне друковане видання, тощо.

Закон про реформування преси, який регулює ці процедури трансформації друкованих ЗМІ, виявився недосконалим, тому інколи роздержавити видання неможливо навіть при великому бажанні усіх зацікавлених сторін. Так, наприклад, якщо редакція газети була підрозділом органу або державного підприємства, яке, крім випуску видання, займається і іншою діяльністю, то за Законом таку редакцію не можна відділити від органу як окреме підприємство.

Крім процедурних труднощів, перебіг реформи блокує з одного боку, бездіяльність державних і муніципальних органів щодо власних видань, а з іншого – страх працівників редакцій вийти на реальний ринок преси. Перші хочуть зберегти за собою майданчики для самопіару, тому:

  • звільняють небажаних керівників редакцій,
  • позбавляють видання майна, яке мало б безоплатно до них перейти,
  • передають засновницькі права державним чи комунальним підприємствам, якими самі ж керують.

У таких ситуаціях, формально, реформування буде завершеним, але, фактично, газета чи журнал залишиться під контролем органу влади.

У свою чергу, трудові колективи редакцій, які звикли отримувати значні дотації з державного чи місцевих бюджетів, не спішать виходити з-під теплого крила органів влади. Нові умови вимагатимуть від них вміння швидко адаптуватись на ринку: навчитись створювати цікавий контент і побудувати життєздатну фінансову модель.

Якщо коротко, то зараз у роздержавлення преси “радикуліт”, який не дає йому рухатись без болю. Станом на сьогодні, всього за 3 місяці до кінця реформи, з 752 видань, що мають роздержавитись, у вільне плавання пішло всього 241, тобто третина. Решта або живе, як раніше, сподіваючись, що реформа їх омине, або воює із органами-засновниками за право на свободу. Так чи інакше, бездіяльність у цьому випадку дорівнює смерті, бо з 1 січня 2019 року Міністерство юстиції зобов’язане скасувати свідоцтва про державну реєстрацію усіх видань, які не були реформовані, байдуже з яких причин. І хоча метою роздержавлення не є збереження усіх  державних і комунальних друкованих ЗМІ, варто надати шанс вижити тим трудовим колективам, які хочуть стати незалежними і зробили для цього всі, передбачені законом кроки.

Саме тому, експерти медійних організацій, які слідкували за перебігом реформи від самого початку, зокрема, Центру демократії та верховенства права, ОБСЄ, Української асоціації медіа бізнесу та Платформи прав людини, у співпраці з Держкомтелерадіо, а також Комітетом свободи слова та інформаційної політики, відслідкували системні проблеми, які найбільше впливають на динаміку роздержавлення, і розробили зміни до Закону про реформування, щоб зняти найбільш помітні “спазми”. 8 червня 2018 року у Верховній Раді було зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” №8441. Після спільного звернення громадськості до Верховної Ради із проханням підтримати цей законопроект, 4 липня 2018 року Комітет свободи слова та інформаційної політики рекомендував ухвалити його за основу у першому читанні.

Сподіваємось, що 18 вересня Верховна Рада ще раз продемонструє своє прагнення виконати міжнародні зобов’язання і реалізувати принцип незалежності медіа ухваливши зміни до Закону про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ. Часу на роздержавлення – обмаль, тому, якщо законопроект буде провалено зараз, шансу ухвалити його пізніше вже не буде, і багато видань зникнуть вже за кілька місяців через прогалини в Законі про реформування. І, було б прикро, бо для того, аби цього не сталось, потрібні не фундаментальні законодавчі зміни чи значні видатки з бюджету, а кілька косметичних змін в Законі для пом’якшення перетворення – такий собі “спазмалгон” для роздержавлення.

Ключові пропозиції законопроекту №8441 відображено нижче у інфографіці:

Катерина Кулина, юрист Інституту Медіа Права

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Для того, щоб отримати інформацію, яка вас цікавить, зверніться до нас за допомогою гарячої лінії: