Про ризики для пересічного громадянина, бізнесу та демократичного розвитку України в цілому розповідали в четвер, 12 листопада, на прес-конференції «Свобода слова в Інтернеті – під загрозою боротьби з піратством» в ІА «Укрінформ», обговорюючи урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет» № 3353. Захід організували Інститут Медіа Права та «Вікімедіа Україна», за підтримки Інтерньюзу.

Законопроект, розроблений Міністерством економічного розвитку та торгівлі, був зареєстрований у Верховній Раді 23 жовтня 2015 року. Він передбачає можливість вилучення інформації з мережі Інтернет чи обмеження доступу до неї за заявою власників авторських прав без звернення до суду. Водночас, проект не вимагає від заявників надавати докази щодо володіння відповідними правами, проте зобов’язує власників сайтів надавати скаржникам інформацію про користувачів, які розмістили відповідні матеріали в Мережі. За порушення вимог щодо вилучення інформації, ненадання відомостей про користувачів чи відсутність на сайті інформації про його власника пропонується встановити досить високий адміністративний штраф – до 17 тис. грн.

«Для мене неприпустимою в демократичному суспільстві є ситуація, коли потрібно розкривати свою адресу, аби опублікувати матеріал в Інтернеті», – щиро обурюється Юрій Булка, один із спікерів прес-конфереції.

Юрій – член правління ГО «Вікімедіа Україна», редактор української Вікіпедії. Каже, що з піратством в інтернеті зустрічався неодноразово, проте не вважає, що законопроект 3353 врегулює це непросте питання.

«Ми розуміємо, що проблема захисту авторських прав в Інтернеті є надзвичайно важливою, – пояснив Ігор Розкладай, юрист Інституту Медіа Права. – Утім ми також усвідомлюємо, що захист авторських прав в Інтернеті не має нести загрози свободі слова, а надто матеріалам, пов’язаним з викриттям корупційних схем. Ми вбачаємо серйозний ризик обмеження свободи слова через можливість використання скарг за «порушення авторських прав» як методу тиску на ЗМІ та журналістів-розслідувальників. Крім того, даний законопроект становить загрозу ще й для бізнесу».

Експерт також зауважив, що захист має базуватися на такому механізмі, коли посередник (провайдер чи власник сайту) може нести відповідальність лише за умисні дії. При цьому санкції не повинні перевищувати відповідальність за загальне порушення авторського права. «Що стосується досудового врегулювання спору, – зазначив юрист Інституту, – то воно має обмежуватися лише випадками, коли скаржник має документи, що доводять її статус правовласника або коли є згода усіх сторін щодо припинення порушення».

Про необхідність захисту авторського права, зазначила медіа-експерт ГО «Телекритика» Світлана Остапа, однак зауважила що даний законопроект містить більше загроз, ніж вирішення проблеми. «Я загалом тільки за законопроект про захист авторських прав в Інтернеті, – ділиться своєю думкою Світлана, – Сьогодні так легко вкрасти інформацію. Наприклад, працівники телебачення часто беруть інформацію з інтернет-ресурсів, не посилаючись на першоджерело. Тому, звісно, це добре, що ми говоримо про авторське право, яке має на меті регулювати такі моменти. Тільки треба приймати якісний закон, а у нас реальність така, що в парламенті велика кількість низькоякісних законопроектів».

В ході обговорення до учасників прес-конференції долучився також Дмитро Гузій, адвокат у сфері захисту авторського права та член Громадської ради при Державній службі інтелектуальної власності України: «Інтернет – це юридично дуже молода галузь, а тому з позицій авторського права тут простих запитань, як і відповідей бути не може. Правовий інститут авторського права в світі існує не одне сторіччя і, як фахівець в цій галузі, хочу сказати, що даний законопроект по суті до авторського права відношення не має. При цьому, наскільки мені відомо, в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі, від якого й був запропонований законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет», кваліфікованих фахівців для розробки таких законопроектів з авторського права не існує. Доволі неетична ситуація, так виглядає».

Яким має бути рішення існуючої проблеми, пов’язаної з порушенням авторських прав в Інтернеті, зважаючи на міжнародний досвід та українські реалії, однозначної відповіді нема. Над цим ще потрібно багато попрацювати. І поки розробка та вдосконалення вітчизняного законодавства з авторського права тривають, не менше зусиль має бути докладено для популяризації сутності цього правового інституту.

«Ми вирішили би багато проблем, якби суспільство було проінформоване про те, як працює авторське право в повсякденні», – підсумовує Юрій Булка.

Спеціалісти Інституту Медіа Права, ГО «Телекритика» та «Вікімедіа Україна» також висловили рекомендацію створити у Верховній Раді для розгляду законопроекту міжкомітетську робочу групу із залученням широкого кола фахівців у сфері права інтелектуальної власності та свободи слова, які зможуть доопрацювати законопроект з урахуванням необхідності забезпечити як приватні інтереси авторів, так і публічний інтерес у вільній дискусії та свободі інформації в Інтернеті.

Ключові ризики Законопроекту 3353 в інфографіці:

Проведення цього заходу стало можливим завдяки підтримці Інтерньюз. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Інституту Медіа Права та необов’язково відображає точку зору Інтерньюз.