Резолюція № 2 Свободи журналістів і права людини


Рада Європи

 

4-а Європейська конференція міністрів з питань політики в галузі ЗМІ
(Прага, 7—8 грудня 1994 року)
“ЗМІ в демократичному суспільстві”
Резолюція № 2 Свободи журналістів і права людини*

Міністри держав, що беруть участь у 4-й Європейській конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Прага, 7—8 грудня 1994 року),

звертаючи увагу на те, що свобода вираження поглядів, у т.ч. свобода ЗМІ, є однією з найсуттєвіших засад справжнього демократичного суспільства,

підкреслюючи в цьому зв’язку важливість функцій усіх тих, хто зайнятий журналістською діяльністю, зокрема журналістів, редакторів, видавців, директорів і власни-ків різноманітних електронних і друкованих засобів масової інформації, та необхідність гарантувати їм свободу вираження поглядів,

підтверджуючи знову серйозні зобов’язання, що їх взяли на себе держави-члени Ради Європи в рамках статті 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також політичні зобов’язання, які взяли ці держави згідно з Декларацією про свободу вираження поглядів та інформації від 29 квітня 1982 року, де держави-члени Ради Європи підтвердили тверду прихильність принципам свободи вираження поглядів та інформації як головної складової демократичного й плюралістичного суспільства,

усвідомлюючи, що в державах-членах існують різноманітні правові та культурні традиції, спрямовані на узгодження дотримання свободи вираження поглядів тих, хто займається журналістикою, із захистом інших прав і свобод,

упевнені в тому, що всі, хто займається журналістською діяльністю, мають особливо сприятливі умови, щоб визначати, зокрема за допомогою кодексів поведінки, що були добровільно прийняті та виконуються, обов’язки й зобов’язання, до яких призво-дить свобода вираження поглядів журналістів,

дійшли згоди щодо таких принципів:

Принцип 1

Підтримання й розвиток справжньої демократії потребує існування та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики. Ця вимога знаходить відображення у потребі для журналістики:

— інформувати осіб про діяльність державних органів влади, а також про діяльність приватного сектора, забезпечуючи таким чином можливість формувати погляди;

— дозволити як особам, так і групам виражати погляди, що дасть змогу державним і приватним органам, а також суспільству в цілому бути поінформованими з приводу цих поглядів;

— піддавати постійному та критичному розгляду діяльність різних гілок влади.

Принцип 2

Журналістська практика в різноманітних електронних і друкованих засобах інформації ґрунтується, зокрема, на основоположному праві на свободу вираження поглядів, гарантованому статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, та на її тлумаченні в практиці органів Конвенції.

Принцип 3

Наступні умови дають журналістиці можливість сприяти підтриманню й розвитку справжньої демократії:

а) необмежений доступ до професії журналіста;

b) справжня незалежність редакторів від політичної влади та тиску, що здійснюється з боку зацікавлених приватних груп або органів державної влади;

c) доступ до інформації, якою володіють органи державної влади та яка надається неупередженим і безстороннім чином у процесі здійснення відкритої інформаційної політики;

d) захист конфіденційності джерел інформації, що їх використовують журналісти.

Принцип 4

Пам’ятаючи про основоположну роль свободи вираження поглядів для журналістів у справжній демократії, кожне втручання у діяльність журналістів з боку органів державної влади має:

а) бути передбаченим у повному та вичерпному переліку обмежень, викладених у пункті 2 статті 10 Європейської конвенції з прав людини;

b) бути необхідним у демократичному суспільстві та відповідати настійній соціальній потребі;

c) бути передбаченим законом та сформульованим у зрозумілих і точних термінах;

d) інтерпретуватися вузько;

e) бути пропорційним меті, що переслідується.

Принцип 5

Органи державної влади або, якщо необхідно, всі ті, хто займається журналістською діяльністю, мають сприяти:

а) високій якості систем фахової підготовки журналістів;

b) діалогу між журналістами, редакторами, видавцями, директорами й власниками ЗМІ — як електронних, так і друкованих — і органами влади, відповідальними за політику в галузі ЗМІ на урядовому й міжурядовому рівнях;

c) створенню або підтриманню умов, які захищають журналістів (національних і закордонних), що виконують завдання або перебувають у небезпечних ситуаціях, у т. ч. шляхом двосторонніх чи багатосторонніх угод;

d) прозорості в:

   — структурах власності різноманітних медіапідприємств та

   — відносинах з третіми сторонами, які мають вплив на редакційну незалежність ЗМІ.

Принцип 6

Основна функція журналістики в справжній демократії передбачає, що всі ті, хто задіяний у ній, посідають етичні та відповідальні позиції, зокрема не відмовляються від незалежності, а також критичного підходу. Журналістика має слугувати справі свободи вираження поглядів, що включає право на одержання й поширення інформації за умови поважання інших основних прав, свобод та інтересів, які захищає Європейська конвенція з прав людини.

Принцип 7

Журналістська практика в справжній демократії має кілька особливостей. Ці особливості, які вже знайшли відображення в багатьох професійних кодексах поведінки, включають:

а) повагу права громадськості бути вірно поінформованою щодо фактів і подій;

b) збір інформації чесними способами;

с) чесне подання інформації, коментарів і критики, уникаючи невиправданих зазіхань на недоторканність приватного життя, дифамації та необґрунтованих обвинувачень;

d) спростування будь-якої інформації, що була опублікована або поширена, але згодом виявилась очевидно неправдивою;

e) збереження професійної таємниці щодо джерел інформації;

f) несприяння будь-якому насильству, ненависті, нетерпимості або дискримінації, що ґрунтуються зокрема на підставі раси, статі, сексуальної орієнтації, мови, релігії, політики чи інших поглядів, національного, релігійного або соціального походження.

Принцип 8

Пам’ятаючи про різноманітні й такі, що змінюються, обставини різних ЗМІ, органи державної влади повинні виявляти стриманість, звертаючись до положень, про які йдеться в Принципі 7, та визнати, що всі, хто зайнятий журналістською діяльністю, мають право на розроблення норм саморегулювання, наприклад, у формі кодексів поведінки, що описують, яким чином їхні права та свободи мають узгоджуватися з іншими правами, свободами та інтересами, з якими вони можуть вступити в конфлікт, а також з їхніми обов’язками.

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: