Постановою № 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року (далі – Постанова Пленуму), якою суддям рекомендовано враховувати Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

У Постанові Пленуму зазначено, що «перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою».

Позивач порушує питання щодо отримання відповіді на один запит (предмет позову), на який було протиправно відмовлено у наданні інформації (підстава позову) у зв’язку з чим просить суд задовольнити одну позовну вимогу немайнового характеру – зобов’язати надати інформацію (копію документа) по запиту. 

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн. (станом на 1 січня).

На підставі вищевикладеного позивачем було сплачено судовий збір у розмірі, що передбачений для однієї немайнової вимоги. Це підтверджується оригіналом квитанції, яка додається.