Автор: Інститут медіа права
Останнім
часом, у зв’язку з тривожними подіями на Сході, громадських активістів та
журналістів активно цікавить питання щодо стану захисних споруд, які можуть
стати прихистком на випадок реальної військової загрози. Водночас, відповідні
органи влади досить часто обмежують зазначену інформацію, вважаючи її державною
таємницею або ж службовою інформацією.
Дійсно, відповідно до чинного законодавства до
державної таємниці може відноситися інформація про дислокацію, характеристики
пунктів управління, рівня щодо приведення у готовність єдиної державної системи
цивільного захисту населення і територій (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю»). А до
службової інформації може належати інформація у сфері оборони, яку не віднесено
до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 9
Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Однак, відповідно до частини 2
статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» таке обмеження має здійснюватись
виключно при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або
громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації можезавдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від
оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таким чином,
хоча в даному випадку розголошення інформації теоретично може заподіяти шкоду інтересам
національної безпеки (наприклад, дані можуть бути використанні
потенційним противником), однак, така шкода не переважає
суспільний інтерес в отриманні інформації.
Зокрема, на користь переваги права запитувача
на отримання відомостей можна навести аргументи, що питання забезпечення
населення місцями укриття від потенційних загроз є об’єктом широкої суспільної
дискусії та висвітлення ЗМІ, особливо зважаючи на повідомлення про незадовільний
стан більшості таких споруд. При цьому, обговорення проблеми може суттєво
сприяти вжиттю заходів щодо поліпшення стану сховищ та посиленню захисту
громадян на випадок небезпеки.
Варто також зазначити, що настання
шкоди від розкриття такої інформації є досить малоймовірним. До того ж, зацікавлені у вчиненні диверсійних дій особи можуть отримати цю інформацію, незалежно від того, чи була вона поширена в ЗМІ.
Таким чином, суспільний інтерес в наданні копій
документів, в яких міститься інформація стосовно кількості споруд цивільної захисту (бомбосховищ) у
місті, їхнього технічного стану, місця
розташування, відомостей про їх місткість, обсяг запасів води, харчів, переважає шкоду правомірному інтересу,
яка може бути наслідком оприлюднення такої інформації, а тому інформація
не може бути обмежена в доступі.
При підготовці консультації використано матеріали Посібника“Публічна інформація: посібник із застосування
трискладового тесту”, підготовленого Романом Головенком, Дмитром Котлярем та Дар’єю
Слизьконіс для Центру політичних студій та аналітики.[1]
[1]Доступ до публічної інформації: посібник із застосування «трискладового
тесту» / Роман Головенко, Дмитро Котляр, Дар’я Слизьконіс; за заг. ред. Д. М.
Котляра. – К.: ЦПСА, 2014. – 152 с. (с. 112-119)