Інститут Медіа Права, 6 лютого 2014 року

Протягом масових протестів, які відбуваються в Україні вже третій місяць, від дій правоохоронних органів та невстановлених осібпостраждало надзвичайно багато журналістів – мова йде про понад 120 представників ЗМІ. Сьогодні лунають заяви окремих представників влади, що журналісти перебуваючи в епіцентрі протестів свідомо підставляються під кулі та гранати, а тому так часто стають потерпілими. Однак, зважаючи на всі обставини, ми стверджуємо протилежне – така велика кількість постраждалих журналістів пов’язана у першу чергу із свідомими і цілеспрямованими діями представників органів влади проти журналістів та всіх людей, які мають фото і відеокамери та фіксуються події, що відбуваються.

Журналісти відіграють надзвичайно важливу роль під час протистоянь, вони передають інформацію з епіцентру подій до глядачів, слухачів та читачів. Завдяки фото та відео фіксації громадськість дізналася про сотні випадків порушень прав людини. У об’єктиви журналістів потравляються факти правопорушень, скоєних представниками влади, і саме за це журналістів б’ють, арештовують і навіть ув’язнюють. Зокрема, Інститут Медіа Права виділяє такі приклади свідомих протиправних дій щодо представників ЗМІ.

 

Арешти журналістів

Щонайменше чотирьом українським журналістам інкримінують злочини, за які передбачене позбавлення волі. Зокрема, оператора Spilno.TV Володимира Карагяура, затриманого 19 січня 2013 року на заправці за підозрою у постачанні бензину для виготовлення вибухових сумішей, звинувачують в участі у масових заворушеннях, за що передбачена відповідальність до 15 років ув’язнення. У суді міліціонери не надали жодних доказів обвинувачення, однак журналісту було пред’явлено підозру і за ухвалою суду він перебуватиме під домашнім арештом. Ухвала суду ґрунтується лише на свідченнях оперативних співробітників.

Організацію масових заворушень інкримінують і журналісту газети ВО «Свобода» Андрію Лозі – він також був затриманий 19 січня на вулиці Грушевського, коли разом з іншими журналістами знаходився на автобусі «беркутівців» і висвітлював події згідно зі своїм редакційним відрядженням. Незважаючи на відсутність доказів вини Андрія Лози, суд обрав у якості запобіжного заходу утримання журналіста під вартою протягом двох місяців.

Інший журналіст, Мар’ян Гаврилів, за рішенням суду отримав два місяці домашнього арешту. Він потрапив під обстріли, був побитий міліціонерами і затриманий 22 січня ц.р.; наразі перебуває у лікарні в тяжкому стані.

Знімаючи на камеру розгін Майдану в Запоріжжі 28 січня ц.р., Євген Удовиченко, оператор Запорізької ОДТРК, отримав удари як від невідомих молодиків, так і представників силових структур. Його техніка вкрадена. При цьому Удовиченку інкримінують спробу захоплення адміністративної будівлі, вчинення спротиву співробітникам міліції та ряд інших правопорушень. Наразі перебуває під двомісячним домашнім арештом.

Ще 1 грудня 2013 року співзасновника газети «Лица» Валерія Гарагуца затримали, а топім арештували на 2 місяці, інкримінуючи участь у масових заворушеннях біля Адміністрації Президента. Згодом, рішенням апеляційного суду його було звільнено з-під варти під особисте зобов’язання.

 

Незаконні затримання

Щонайменше 5 журналістів під час виконання своїх професійних обов’язків у січні 2014 року були незаконно затримані правоохоронцями, жорстоко побиті, але згодом відпущені без пред’явлення звинувачень.

Серед них – Дмитро Баркар та Ігор Ісхаков з Радіо Свободи, яких правоохоронці затримали 20 січня 2014 року на вулиці Грушевського в Києві та побили; потім журналісти давали свідчення у райуправлінні міліції.

Дмитро Двойченков, оператор “Еспресо.TV”, 22 січня вів пряму трансляцію з місця протистояння демонстрантів і спеціпідрозділу “Беркут”, коли силовики спочатку кинули газову гранату в знімальну групу, а потім затримали його для надання свідчень.

Отримав забої і травму ока затриманий 23 січня Андрій Кисельов, російський журналіст, який висвітлював заворушення в українській столиці за завданням редакції “Lenta.Ru”. Незважаючи на його слова, що він – журналіст, був побитий «Беркутом» і утримувався в автозаку. Пізніше його звільнили з відділу міліції завдяки втручанню Росії.

Також міліція затримала і згодом відпустилафотографа «УКРІНФОРМу» Дмитра Смолієнка, коли він знімав розгін Майдану в Запоріжжі 26 січня цього року.

 

Побиття правоохоронцями та хуліганами

Лише за останні десять днів січня 2014 року понад 70 журналістів серйозно постраждали у Києві, Черкасах, Кіровограді, Миколаєві, Дніпропетровську та Запоріжжі, внаслідок нападів з боку представників силових органів або хуліганів, незважаючи на яскраві надписи «Преса» та наявність посвідчень. За ступеню тяжкості це здебільшого тяжкі тілесні ушкодження та рани, які суттєво впливають на можливість продовження журналістами своєї діяльності. Внаслідок цих подій журналісти почали відмовлятися від жилетів «Преса», оскільки відчували, що така ідентифікація не надає захисту, а навпаки робить з журналіста мішень.

Так, під час висвітлення подій коло Черкаської обласної адміністрації невідомі у цивільному затримали та жорстоко побили керівника та оператора сайту міста Черкаси 0472.ua Олега Огілько. Під час сутичок під Запорізькою ОДА міліція побила журналістів Валентина Терлецького (ТРК «Запоріжжя»), Нікіту Шляхтунова (ТВ-5) та інших представників медіа. Зокрема, Дмитру Смолієнку (фотографу «УКРІНФОРМу») розбили голову та відбили руки, коли він фіксував розгін Майдану і невідомий молодик побив його битою. Згодом, до побиття фотографа доєднався беркутівець, після чого усього в крові його відвезли в райвідділок міліції. Дмитро стверджує, що під час побиття він кричав, що є журналістом.

 

Прицільні постріли

Близько 20 журналістів отримали серйозні поранення від травматичної зброї внаслідок умисних дій представників правоохоронних органів. Як стверджують самі журналісти, обстріл зі сторони силовиків був навмисний, при цьому вони цілились саме в голову, внаслідок чого журналісти втрачають зір.

Серед постраждалих – представники телеканалів ICTV, 1+1, ІНТЕР, 5 каналу, журналісти, що висвітлювали події наживо із Громадського ТБ, Spilno.TV, журналісти іноземних інформаційних агенцій, та інші. Багатьом з них гумові кулі пошкодили очі, руки, ноги, техніку. Зокрема, очі втратили журналісти Яник Фалькевич із «Спільнобачення», після того, як 19 січня в нього влучила пластикова куля; та Павло Іванов із Української молодіжної інформаційної агенції, який отримав 4 кулі в обличчя. Є загроза втратити зір у оператора ICTV Володимира Зінченка, якому гумова куля втрапила в око, коли він працював над висвітленням подій того ж 19 січня на Грушевського.

Крім того, фотокореспондент російської «Нової газети» Євген Фельдман стверджує, що під час сутичок на Грушевського стріляли в нього умисно, оскільки він стояв не на лінії вогню, а неподалік міліції, і його камеру не могли не бачити. Правоохоронці також цілилися в голову журналістам та фотокореспондентам з The Associated Press Єфрему Лукацькому, «Українського тижня» Івану Малку, фотографу Василю Федосенку з агентства Reuters та іншим. Ігору Демченку, фотокореспонденту інтернет-видання «Свет и тени» та газети «Свобода», під час зйомок 19 січня співробітник «Беркута» кинув в обличчя світло-шумову гранату, хоча він і показував посвідчення журналіста. Це призвело до важкого пошкодження очей фотокореспондента.

 

Знищення обладнання

Щонайменше десятьом журналістам та операторам навмисно пошкодили недешеве професійне обладнання і деякі втратили відзняту інформацію у січні цього року.  

Зокрема, під час прямого включення з вул. Грушевського у Києві 22 січня, співробітник “Беркута” розбив камеру оператору служби новин телеканалу Інтер Дмитру Казанцеву. У Запоріжжі під час сутичок 26 січня фотографу «УКРІНФОРМу» Дмитру Смолієнку на його очах беркутівець і молодик розтоптали його апаратуру вартістю 8 тисяч доларів, хоча він зауважував, що є журналістом.

__________________________________________

Інститут Медіа Права звертає увагу на навмисне перешкоджання професійній діяльності представників медіа, які намагаються збирати достовірну інформацію з місця подій, що супроводжується брутальним посяганням на їхнє життя та здоров’я. Очевидним також є порушення прав журналістів на справедливий судовий розгляд та низки процесуальних прав, що може стати предметом розгляду у Європейському суді із прав людини.

Інститут Медіа Права також підкреслює, що українська влада несе повну відповідальність за дії або бездіяльність представників правоохоронних органів; саме влада несе позитивний обов’язок гарантувати безпечні умови праці для журналістів.