Кабінет Міністрів 29 липня зареєстрував у Верховні Раді законопроект № 7021 про внесення змін до статті 31 закону «Про телебачення і радіомовлення» (щодо визначення розміру ліцензійного збору). 3 серпня текст документу з’явився на парламентському порталі.

Законопроект передбачає нову редакцію статті 31, за якою методику розрахунків розмірів ліцензійного збору та плати за переоформлення та видачу дубліката ліцензії затверджує Кабінет Міністрів України. Формули розрахунку ліцензійного збору для аналогового ефірного мовлення і провайдерів програмної послуги, а також норма про переоформлення ліцензій за 85 гривень із закону вилучаються. Таким чином, Кабмін пропонує скасувати антикризовий закон народних депутатів Олени Бондаренко і Володимира Ландіка, який набув чинності 1 січня 2010 року і, власне, додав у закон формули розрахунків зборів, значно зменшивши їхні розміри.

 Уряду бракує грошей

Кабмін пояснює свою ініціативу тим, що у зв’язку з прийняттям «закону Бондаренко-Ландіка» розмір надходжень до державного бюджету ліцензійного збору у 2010 році, порівняно з 2009 роком, зменшиться у 15 разів, «що не може бути підтримано в період фінансово-економічної кризи». Крім того, чинний закон не врегульовує питання визначення розмірів ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводове та багатоканальне мовлення.

Нагадаємо, до внесення Бондаренко і Ландіком змін до статті 31 в законі «Про телебачення і радіомовлення» йшлося про те, що методика розробляється і затверджується Національною радою з питань телебачення і радіомовлення за погодженням з Міністерством фінансів України. У 2008 році Нацрада затвердила методику, яка збільшила ліцензійні збори в кілька разів і, з урахуванням початку фінансово-економічної кризи, стала надважким тягарем для багатьох телерадіокомпаній. Тоді Нацрада почала працювати над нової методикою (у бік зменшення зборів), але паралельно з нею цим зайнялися народні депутати. Зрештою, Нацрада затвердила документ за день до того, як свої формули в закон вписали парламентарі, тож закон перекреслив їхню розробку.

Як уже детально писала ТК, незважаючи на існування прямої норми закону Нацрада намагалася її всіляко оминати. Зокрема, регулятор відмовляв у переоформленні ліцензій провайдерів і кабельних мовників «до законодавчого врегулювання» ситуації. А тим часом у Нацраді тривала робота над новою методикою. Так, заступник голови Нацради Лариса Мудрак висловлювала впевненість у тому, що закон до кінця року буде змінено, а антикризові заходи у сфері ліцензування – скасовано. Перший заступник голови Нацради Оксана Головатенко відзначала, що збір вимірюватиметься не в кілька десятків гривень, а в кілька тисяч.

За словами начальника фінансово-економічного управління Нацради Миколи Карпунцова, за новою методикою відбудеться приблизне повернення до показників 2007 року, коли діяло старе положення про розрахунок розміру ліцензійного збору. Приміром, сума збору за продовження ліцензії на цілодобове мовлення в ФМ-діапазоні для місцевої компанії становитиме орієнтовно 10 тисяч гривень (за методикою 2008 року – 40-50 тисяч, за положенням, що діяло у 2007 році, – 30 тисяч, за чинним законом – 32 гривні).

Мовники – проти, кабельники – за

Керівник центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова згадує, що до 2008 року, коли розмір ліцензійних зборів регулювався Кабінетом Міністрів, урядовий підхід був для галузі позитивним. «Розмір ліцензійних зборів визначався, виходячи з тарифів Концерну РРТ і в принципі був посильним для мовників», – каже вона. Крім того, сьогоднішній підхід Кабміну до визначення розмірів ліцензійних зборів по всіх галузях народного господарства полягає в їхньому зменшенні. Але НАМ не має певності в тому, що в такий самий спосіб уряд діятиме і щодо ліцензування у сфері телерадіомовлення, тим паче, найімовірніше, методику готуватиме Національна рада і подаватиме на затвердження Кабміну.

«Національна рада на сьогодні наполягає на великому розмірі ліцензійного збору, який є непідйомним для галузі. Тому ми будемо звертатися до Кабінету Міністрів, Комітету з питань свободи слова та інформації, парламенту та президента з проханням не підтримувати такий підхід, – каже Ольга Большакова і додає, що НАМ не бачить необхідності повертатися до старих підходів. – Ми вважаємо, що слід зупинитися на тих підходах, які сьогодні визначені в законодавстві. Варто вдосконалити їх там, де є прогалини, доповнивши формулами для інших видів мовлення. Тим паче, такі пропозиції вже підготовлені галуззю і подані народним депутатам».

Негативним називають запропоноване законопроектом нововведення в Індустріальному телевізійному комітеті. На думку виконавчого директора ІТК Катерини Котенко, порядок розрахунку розміру ліцензійного збору необхідно встановити для всіх видів мовлення безпосередньо в законі, а не затвердити на рівні підзаконного нормативного акту «з метою уникнення зловживань з боку державних органів та ситуації значного зростання розміру ліцензійного збору».

Юрист Інституту медіа праваІгор Розкладай також не схвалює урядовий законопроект. Він, як і Катерина Котенко, вважає, що варто виправити чинну 31-шу статтю, яка ухвалювалася поспіхом і в якій забули про кілька видів мовлення. «Закон Бондаренко-Ландіка був спрямований на те, щоб дати людям можливість нормально працювати. А Кабмін вирішив це проігнорувати. Я розумію, що зараз завдання Азарова – знайти гроші для бюджету в будь-який спосіб. Але вони доб’ються того, що взагалі не отримають нічого», – наголошує він.

Тим часом у Телекомунікаційній палаті України вважають, що чинна редакція статті 31 на жаль, не виправдала покладених на неї надій, тому що формула не містила порядку розрахунку для деяких видів ліцензії (наприклад, для провайдерів, що застосовують супутниковий спосіб передачі сигналу чи використовують технології IP). Це призвело до колапсу, оскільки взагалі неможливо було видати ліцензії.

«Телекомпалата в цілому підтримує необхідність внесення змін і підтримує сам принцип передачі повноважень щодо затвердження методики розрахунку на Кабінет Міністрів, а не на розсуд самої Національної ради, як і було колись, чи не прописувати формулу в законі, що є сумнівним з точки зору юридичної техніки», – каже директор ТПУ Костянтин Грицак.

Водночас асоціація має певні зауваження до тексту законопроекту. «Наприклад, ми не сприймаємо по відношенню до провайдерів програмної послуги поняття “ліцензійний збір“. Його необхідно замінити на “плата за видачу ліцензії“,ця ж теза може бути віднесена і до ліцензії на мовлення відносно тих телерадіокомпаній, які не використовують обмежений радіочастотний ресурс (наприклад, мовлять у кабелі чи інтернеті)», – каже пан Грицак. На думку ТПУ, необхідно узгодити вартість надання ліцензій з фактичними видатками, пов’язаними з наданням ліцензії. Тобто не розглядати ліцензійні платежі як інструмент наповнення бюджету, а навпаки – спростити та здешевити входження у бізнес задля розвитку конкуренції.

Крім цього, згідно з чинним законом ліцензії провайдера програмної послуги не підлягають продовженню, але нова редакція статті 31 впроваджує новелу «продовження ліцензії провайдера», яка ніяк не узгоджена з іншими положеннями закону. «Також доречно надати законодавче визначення поняттю переоформлення ліцензії, це б зняло цілу низку конфліктів тощо», – додає Костянтин Грицак.

Комітет підтримати поки не готовий

Автор антикризового законопроекту про ліцензійний збір, народний депутат від Партії регіонів Володимир Ландік виступає проти урядової ініціативи і гадає, що його думка не розходиться з поглядами колег з Комітету з питань свободи слова та інформації. «Так вони (уряд і Нацрада) можуть повернутися до тих непідйомних, я би сказав, поборів, які діяли раніше, – наголошує він. – Коли законопроект буде проходити у Верховній Раді, я не думаю, що Кабміну вдасться щось змінити в бік втручання в цю діяльність. Ми відстояли це від того Кабміну, думаю, відстоїмо і від цього».

Володимир Ландік вважає, що поки зарано відступати від антикризових норм закону. «Якби нас Кабмін вивів із кризи – будь ласка. Але ж до виходу з кризи ще дуже далеко! Я думаю, слід прислухатися до національного виробника, а не до того, хто хоче ним керувати», – каже народний депутат, коментуючи пояснювальну записку, у якій ідеться про те, що під час кризи варто збільшити надходження до держбюджету. На його думку, зміни до закону ініціюються не задля наповнення бюджету, а в інтересах загальнонаціональних мовників: «Ці копійки нікому нічого не дають, а для малих регіональних електронних ЗМІ – це смерть. Ліцензії в них забиратимуть наші монстри – цього вони й добиваються, підсовуючи Кабміну під різним соусом ці законопроекти».

Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації, народний депутат від БЮТ Андрій Шевченко наразі не такий категоричний. «Мені для того, щоб остаточно визначитися, хотілося б детальніших роз’яснень з боку уряду і Національної ради, щоб розуміти, як вони збираються застосовувати цей закон в разі ухвалення», – каже він. Прогнозувати, як законопроект може вплинути на ринок, поки важко, адже все залежатиме від сум, які будуть нараховані. «А це означає менше передбачуваності для гравців ринку», – резюмував Андрій Шевченко.

Мар’яна Закусило, Телекритика