19 жовтня 2020 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України” № 4230 щодо стимулювання ефективності роботи Національної суспільної телерадіокомпанії України та оптимізації її державного фінансування. Цей законопроект містить ряд ризиків для Суспільного мовлення в Україні.
На думку народного депутата Олександра Качури, “реформування медійного середовища України передбачало утворення на його теренах суспільного мовлення із потужною організацією, яка б мала відповідну сучасну матеріально-технічну базу та висококваліфікованих працівників задля створення якісного та запитаного контенту. Такою організацією мало б стати ПАТ «НСТУ», яке утворено на базі Національної телекомпанії України.”
“Водночас низка проблем як зовнішнього, так і внутрішнього характеру зумовила не лише збитковість товариства, а й призвела до порушень та недоліків у діяльності ПАТ «НСТУ» на суму 692 млн гривень”, зазначає народний депутат. Для вирішення цієї “проблеми” депутат пропонує:
- доповнити повноваження Наглядової ради НСТУ: додати обов’язок затверджувати положення про конкурс з обрання голови та членів правління, а також розглядати результати щорічного аудиту річної фінансової звітності.
- скасувати мінімальну державну гарантію щодо фінансування, встановлену частиною 3 статті 14 Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України”, а саме 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік.
Зауважимо, що народний депутат цілком не обізнаний з питанням реформи Cуспільного мовлення, що видно як з пояснювальної записки, так і самих пропозицій.
1. Твердження про те, що НСТУ створене на базі Національної телекомпанії України, є маніпуляцією, адже Cуспільне мовлення створене на базі 28 державних установ, що на останньому етапі були влиті до НТКУ, яка, в свою чергу, була перетворена на НСТУ. Таким чином, автор проекту вчергове намагається ототожнити Суспільне з його флагманським телеканалом UA: Перший, і повністю замовчує регіональне мовлення, радіо, цифрову платформу.
2. Норма щодо затвердження конкурсу з обрання голови та членів правління вже зафіксована в пункті 5 розділу ІІ Положення “Про Наглядову раду публічного акціонерного товариства “Національна суспільна телерадіокомпанія України”, а додаткові вимоги до голови і членів прописуються у відповідному контракті.
3. Пропозиція скасувати гарантований законом мінімум для фінансування Суспільного мовлення в Україні – це пряме втручання в незалежність мовника. Адже такий підхід дозволяє на власний розсуд встановлювати розміри фінансування Суспільного в обмін на лояльність. Крім того, такий підхід прямо суперечить рекомендаціям Ради Європи, зокрема Рекомендації CM/Rec(2012) 1 Комітету міністрів країнам-членам Ради Європи щодо управління суспільними засобами масової інформації, яка вказує, що система (фінансування – прим.) повинна бути побудована таким чином, щоб:
її не можна було використати з метою здійснення редакційного впливу або обмеження інституційної автономії – оскільки це в будь-якому випадку зашкодить функціональній незалежності організацій суспільного мовлення.
4. Варто зауважити, що реєстрація цього законопроекту відбулася з порушенням Регламенту Верховної Ради України. Справа в тому, що законопроект № 4230 регулює те саме коло питань (повноваження Наглядової ради НСТУ, фінансування НСТУ), що і законопроект № 2576, зареєстрований 12 грудня 2019 року, повторює деякі його положення за суттю, і відповідно, є альтернативним.
Відповідно до статті 100 Закону України “Про регламент Верховної Ради України” альтернативні законопроекти можуть бути внесені лише протягом 14-денного строку після дня надання першого законопроекту з відповідного питання.
Картка законопроекту № 4230:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70203
Картка законопроекту № 2576:
