Рада Європи

4-а Європейська конференція міністрів з питань політики в галузі ЗМІ
(Прага, 7—8 грудня 1994 року)
“ЗМІ в демократичному суспільстві”
Резолюція № 1 Майбутнє громадського мовлення*

Міністри держав, що беруть участь у 4-й Європейській конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Прага, 7—8 грудня 1994 року),

згадуючи принципи, що стосуються державного й приватного мовлення в Європі, ухвалені на 1-й Європейській конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ, що проходила у Відні 9—10 грудня 1986 року,

звертаючи увагу на важливість змін, що відбулися в сфері мовлення після Конференції, зокрема виникнення змішаної системи громадського й комерційного мовлення,

визнаючи, що громадське мовлення, як радіо-, так і телевізійне, підтримує цінності, що становлять підвалини політичної, правової і соціальної структур демократичних суспільств, зокрема повагу прав людини, культуру й політичний плюралізм,

підкреслюючи важливість громадського мовлення для демократичних суспільств,

визнаючи таким чином потребу гарантувати непорушність і стабільність громадського мовлення з метою дати йому можливість працювати й далі на благо суспільства,

підкреслюючи життєво важливу функцію громадського мовлення як основного фактора плюралістичної комунікації, доступної для кожного,

згадуючи про важливість радіомовлення й підкреслюючи його великий потенціал для розвитку демократичних суспільств, зокрема на регіональному й місцевому рівнях,

І. Загальні принципи

підтверджують своє зобов’язання підтримувати й розвивати далі потужну систему громадського мовлення в середовищі, що характеризується стрімким зростанням конкуренції серед програм і швидкими технологічними змінами,

визнають, відповідно до рішень 1-ї Європейської конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ, що приватні й громадські організації можуть надавати таку послугу,

беруть на себе зобов’язання гарантувати існування принаймні однієї загальної (телерадіо) організації з широким діапазоном програм, у т. ч. інформаційних, освітніх, з питань культури і розважальних, які були б доступними для всіх членів суспільства, визнаючи водночас, що мовникам громадського мовлення слід також дати можливість транслювати, якщо потрібно, додаткові програми, зокрема тематичні,

беруть на себе зобов’язання, згідно з відповідними положеннями внутрішнього законодавства й практики, дотримуючись своїх міжнародних зобов’язань, чітко визначити роль, завдання й відповідальність мовників громадського сектора мовлення й забезпечити їхню редакційну незалежність у питаннях захисту від політичного та економічного втручання,

беруть на себе зобов’язання гарантувати мовникам громадського сектора мовлення безпеку та відповідні засоби, необхідні для виконання їхніх завдань,

погоджуються втілити ці зобов’язання в життя відповідно до таких загальних рамок:

ІІ. Політичні рамки діяльності громадського мовлення

Вимоги до громадських (телерадіо) організацій

Держави-учасниці дійшли згоди про те, що мовники громадського сектора мовлення в межах загальних рамок, визначених для них, і без шкоди для існування більш спеціалізованих програм мовлення мають виконувати, головним чином, такі завдання:

— стати за допомогою своїх програм точкою відліку для всіх членів суспільства й фактором соціального єднання та інтеграції всіх людей, груп і громад. Зокрема вони мають відкидати будь-яку дискримінацію за ознакою культури, статі, релігії чи раси та будь-яку форму соціальної сегрегації;

— стати форумом для громадських обговорень, у рамках яких можна було б висловлювати якомога ширший спектр поглядів і думок;

— неупереджено й незалежно подавати новини, інформацію та коментарі;

— створювати різноманітні плюралістичні й новаторські програми, які відповідають високим стандартам моралі й якості; не жертвувати якістю на користь ринкових сил;

— відображати різноманітні філософські ідеї та релігійні вірування в суспільстві з метою зміцнення взаєморозуміння й терпимості, а також сприяти підтриманню зв’язків між громадами в багатоетнічних і мультикультурних суспільствах;

— робити дієвий внесок за допомогою своїх програм у справу більшої поваги й поширення різноманітної національної та європейської культурної спадщини;

— забезпечити, щоб пропоновані програми містили суттєву частку продукції власного виробництва, зокрема художніх фільмів, драматичних та інших творчих робіт; враховувати потребу залучати незалежних продюсерів і співпрацювати з сектором кіно;

— збільшувати вибір, доступний для глядачів і слухачів, пропонуючи їм також програми, які зазвичай не транслюються мовниками комерційного сектора мовлення.

Фінансування

Держави-учасниці беруть на себе зобов’язання підтримувати й, у разі потреби, встановити відповідні та надійні рамки фінансування, які гарантують мовникам громадського сектора мовлення засоби, необхідні для здійснення їхніх завдань. Для підтримання й сприяння громадському сектору мовлення існує кілька джерел фінансування, в т. ч. ліцензійні платежі, державні субсидії, доходи від реклами й спонсорські внески, продаж власних аудіовізуальних творів і угоди щодо програм. Якщо потрібно, фінансування може здійснюватися за рахунок плати за тематичні програми, які пропонуються на додаток до основних.

Обсяги ліцензійних платежів або державних субсидій мають визначатися на достатній період, щоб мовники громадського сектора мовлення мали змогу планувати свою діяльність на тривалий період.

Економічна діяльність

Держави-учасниці мають прагнути, щоб економічна діяльність, у т.ч. концентра-ція власності ЗМІ, набуття ексклюзивних прав і контроль за системами поширення, наприклад, за технологією умовного доступу, не перешкоджала життєво важливому внеску мовників громадського сектора мовлення, який вони повинні робити до справи плюралізму, та праву громадськості отримувати інформацію.

Незалежність і звітність

Держави-учасниці зобов’язуються гарантувати незалежність мовників громадського сектора мовлення від політичного й економічного втручання. Зокрема, поточне керівництво і редакційна відповідальність за розклад і зміст програм мають бути виключно справою самих мовників.

Незалежність мовників громадського сектора мовлення має бути гарантована відповідними структурами, наприклад, плюралістичними внутрішніми радами або іншими незалежними органами.

Контроль і звітність мовників громадського сектора мовлення, зокрема в питаннях здійснення їхніх завдань і використання ресурсів, слід гарантувати відповідними засобами.

Мовники громадського сектора мовлення мають бути підзвітними безпосередньо громадськості. З цією метою вони повинні регулярно публікувати інформацію про свою діяльність і розробляти процедури, які дають глядачам і слухачам можливість висловлюватися щодо того, як мовники виконують свої завдання.

Засоби трансляції

Державам-учасницям слід забезпечити, щоб мовникам громадського сектора мовлення були гарантовані відповідні засоби трансляції та, в разі потреби, ретрансляції, які дали б їм змогу виконувати їхні завдання.

Нові технології зв’язку

Держави-учасниці мають пам’ятати, що нові комунікативні технології призводять до глибоких змін у мовленні, а це, в свою чергу, потребує розроблення чітких принципів підтримання системи громадського мовлення з метою його пристосування до нових технологічних умов.

Державам-учасницям слід заохочувати мовників громадського сектора мовлення сприяти розвитку наукових і практичних досліджень у сфері нових комунікативних технологій в тісній співпраці з промисловістю та враховуючи інтереси користувачів.

Особливу увагу слід приділити розвитку можливостей, що їх пропонують служби зв’язку, задля впровадження цифрового мовлення та інших нових послуг.

Мовники громадського сектора мовлення для виконання своїх завдань повинні мати змогу використовувати нові технології.

Держави-учасниці разом з мовниками громадського сектора мовлення мають періодично розглядати на європейському рівні питання про вплив технологічних змін на роль громадського мовлення на національному й міжнародному рівнях.

Європейське співробітництво та солідарність

Пам’ятаючи про можливості, які надають існуючі європейські структури, держави-учасниці мають сприяти співробітництву між тими мовниками громадського сектора мовлення, які висловлюються за співпрацю й створення союзів у таких ділянках, як обмін програмами, їх виробництво, технологічні дослідження й розвиток багатосторонніх каналів громадського мовлення.

Рада Європи повинна пильно стежити за розвитком таких багатосторонніх каналів і вивчати проблеми, що можуть виникнути в зв’язку з цим.