Заява Інституту Медіа Права до Європейського суду з прав людини стосується намагання Інституту у 2010-2013 рр. отримати доступ до офіційних  документів  стосовно діяльності газети “Голос України”. 

Чотирнадцятого вересня 2010 року Інститут Медіа Права звернувся до Верховної Ради України із запитом про надання письмової інформації та копій офіційних документів стосовно діяльності газети «Голос України». Не отримавши відповіді, Інститут Медіа Права оскаржив бездіяльність Верховної Ради до Вищого адміністративного суду України. Однак, суд у позові відмовив, аргументуючи своє рішення тим, що «порушень щодо права позивача на отримання інформації безпосередньо від Верховної Ради України не вбачається». Зокрема, було встановлено, що:  «фактичним предметом позову є небездіяльність Верховної Ради України, а бездіяльність її Апарату –окремого державного органу, до повноважень якого Парламентом делегованаорганізація прийому громадян, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг, що надходятьдо Верховної Ради України та її органів, а також висвітлення їх діяльності».

Таким чином, Вищий адміністративний суд України визначив, що належним відповідачем у такій судовій справі є Апарат Верховної Ради України.

Керуючись цими висновками Вищого адміністративного суду України, Інститут Медіа Права звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом щодо протиправної бездіяльності Апарату Верховної Ради України із ненадання відповіді на запит. Однак суд відмовив у задоволенні позову, вказавши, всупереч рішенню Вищого адміністративного суду України, що Апарат Верховної Ради України не є належним відповідачем у цій справі.

Подальші оскарження цього рішення до апеляційного та касаційного суду не були успішними.

Зважаючи на те, що всі можливості захисту порушеного права на національному рівні були вичерпані, Інститут Медіа Права вирішив звернутися із заявкою щодо порушення статті 10 Європейської конвенції до Європейського суду з прав людини.