Fair use у просторах Інтернету: міфи та реальність

February 26, 2021

Сьогодні мережа Інтернет є майданчиком для публікації і поширення мільйонів  відео щодня як оригінального, так і створеного із використанням фрагментів чужих авторських творів (кліпів, фільмів, програм, пісень, фото тощо). Все це можливо, зокрема, завдяки fair use принципу, який дозволяє використовувати чужі твори без дозволу правовласника. Та якими є межі дозволеності при використанні чужих творів без отримання дозволу? Де завершується дія fair use та починається порушення авторських прав? Чи є формула, правило, за яким можна однозначно визначити коли можливо використати чужий твір без дозволу? Навколо зазначених питань існує як багато правдивої інформації, так і різноманітних міфів, які ми спробуємо розвіяти у першій частині публікацій “Fair use  у просторах Інтернету”.  

Міф 1:  Якщо авторський твір опубліковано в Інтернеті, кожен охочий може використовувати його для своїх цілей

Дійсно існує такий міф, мовляв автор виступив з твором публічно, а значить, дозволив використовувати його усім бажаючим. Насправді це не так. За загальним правилом, інші особи можуть використовувати твори  лише за дозволом автора. Винятками є, зокрема, випадки, коли таке використання підпадає під принцип  fair use,  коли строк охорони твору минув, коли такі твори не підлягають захисту авторським правом, або ж коли сам автор дозволяє таке використання на підставі вільних ліцензій Creative Commons. 

Можуть бути інші винятки, визначені в законодавстві тієї чи іншої країни. Однак, незалежно від того, законодавство якої країни застосовується до тієї чи іншої платформи в мережі Інтернет, якщо твір є об’єктом авторського права і не підпадає під винятки, зокрема, дію принципу fair use використання твору можливе лише за згодою автора або іншої особи, якій належать авторські права.  

Також міфом є твердження, що якщо при публікації твору зазначити інформацію про автора та вказати посилання на оригінальний твір, то порушення не буде і дозвіл автора не потрібен. Це не так. Безперечно, як при добросовісному використанні, так і при використанні за згодою автора потрібно зазначати кому належать авторські права на той чи інший твір, однак цього недостатньо аби скористатись привілеєм fair use принципу. Не допоможуть і фрази на кшталт “усі права належать автору”, “це не мій твір”, 

Міф 2: Принцип fair use не підлягає застосуванню в Україні

Дійсно, принцип fair use в українському законодавстві не визначений, натомість закріплений у законодавстві  США. Однак, він підлягає застосуванню в Україні у певних випадках. Так,  якщо українські користувачі поширюють свій контент на Youtube, то і для них діє принцип добросовісного використання. Це тому, що платформа юридично зареєстрована в США і на її користувачів поширюється дія американського законодавства, зокрема Закону про авторське право в цифрову епоху (Digital Millennium Copyright Act). Те саме стосується ресурсів, зареєстрованих в таких доменних зонах як info, com, org.

Міф 3: Тривалість використання має значення: якщо використано менше 30 секунд чужого твору порушень fair use немає

Що менша тривалість фрагменту твору використана, то більші шанси, що це добросовісне використання і не потрібно отримувати згоду автора насправді це міф. Не існує визначеної тривалості фрагменту твору, який можна було б використати без згоди автора та без порушень його прав. Більше того, у деяких випадках ключові 2-3 секунди твору можуть бути ключовими, і їх використання не підпадатиме під принцип fair use, як от наприклад вирішальний момент під час футбольного матчу. І навпаки, використання  кількахвилинного фрагменту може вважатись добросовісним, якщо буде дотримано критерії добросовісного використання. На практиці скарги про недотримання принципу fair use надходять українським користувачам Інтернет платформ щодо творів різної тривалості, як кількасекундних, так і багатохвилинних. Не завжди такі претензії є обґрунтованими, та про це в наступній частині матеріалу.

Міф 4: Використання фрагментів чужих творів з комерційною метою завжди є порушенням принципу fair use і навпаки

Ні для кого не секрет, що відео на Youtube монетизуються і власник каналу отримує від платформи кошти за перегляди його відео.  Якщо ж в таких відео містяться фрагменти чужих творів значить він не добросовісний користувач? Насправді це теж міф. Факт використання твору із комерційною метою не є сам по собі підтвердженням порушення принципу fair use.

Більше того, судова практика містить багато прикладів, коли використання чужих творів приносило прибуток користувачу і при цьому визнавалось добросовісним та не потребувало дозволу від автора на таке використання. І навпаки, якщо ви використовуєте фрагмент авторського твору без цілі отримання прибутку це не гарантує відсутність до вас претензій від власника авторських прав. Хоча, безумовно, факт некомерційного використання чужого твору є одним із факторів на користь добросовісності користувача. 

Міф 5: Порушення принципу fair use встановлюють автоматичні системи захисту авторських прав

На сьогодні існує багато систем, сервісів, здатних оперативно моніторити весь контент в мережі Інтернет та начебто встановлювати факти порушення авторських прав. Так, для прикладу, Youtube використовує автоматизовану систему Content ID. Однак, така система не може підтвердити чи спростувати порушення принципу добросовісного використання. Що вона може, так це встановити, що в даному відео містяться уривки творів, авторські права на які належить іншим особам. Така система є корисною для фіксації так би мовити класичних порушень авторських прав, як от публікація скопійованого твору без жодних змін.

Однак, коли ми говоримо про fair use то маємо справу із виключенням із правила, де в кожному конкретному випадку (case-by-case) потрібно визначати чи має місце добросовісне використання, а це автоматизована система зробити не може. Проблемою в даному випадку є  фактичне існування презумпції вини користувача, яку застосовує платформа при виникнення спірних питань, надсилаючи одразу повідомлення користувачу, що він порушує авторські права.

Більше того, ні платформа, ні автор, ні користувач чужого відео не може встановлювати наявність чи відсутність факту добросовісного використання. Лише суд у кожному конкретному випадку, враховуючи всі обставини справи та всі критерії fair use, встановлює чи є порушення цього принципу. З іншої сторони, і автор оригінального твору, і користувач чужого відео мають право надавати свої докази і обгрунтування (не) законності використання твору. 

Основні критерії fair use

Насправді чітко визначеної формули, яка б дозволяла стовідсотково встановити добросовісне використання не існує. Натомість є 4 основні критерії, які потрібно брати до уваги в першу чергу користувачу чужого контенту аби захистити себе від претензій та судових позовів. 

  • Ціль і характер використання твору

Тут важливі два моменти: по-перше, трансформаційність нового твору як влучно зазначив суд, це коли створений твір додає щось нове в оригінальний твір, надає твору іншу мету, характер, значення чи посил. Це може бути контент, створений для таких цілей як навчання, дослідження, критика, коментування, створення новинних репортажів.  По-друге аналізується чи твір використовувався з (не)комерційною метою. 

  • Характер авторського  твору

Використання таких творів, як карти чи бази даних з більшою вірогідністю підпадає під дію принципу fair use, аніж використання уривків висококреативних творів, таких як вірш, пісня чи художній фільм. Також в рамках цього критерію береться до уваги чи сам автор вже опублікував фрагмент використаного твору, чи ще ні, забезпечуючи автору більше можливостей для першого випуску твору у світ.

  • Обсяг використаного твору

Має значення не лише кількість (скільки секунд, хвилин триває фрагмент), а й якість використаного твору. Немає жодних вимог щодо дозволеної тривалості уривків творів для їх вільного використання. Тривалість фрагменту має бути достатньою для досягненні цілі, зазначеної в першому критерію.  Натомість якість використаного фрагменту не повинна, скажімо так, замінити оригінальне відео, аудіо, фото чи інший авторський твір. Так, якщо використаний  уривок твору є вирішальним – є “серцем” оригінального відео добросовісного користування тут не буде.

  • Ефект від використання твору 

Важливий момент в межах цього критерію чи завдає власнику авторських прав таке використання шкоду та чи може новостворений твір замінити оригінальний. 

Існує ще так званий п’ятий критерій добросовісного використання. Так, суд аналізує ці чотири фактори комплексно при визначенні добросовісного використання, однак використовує п’ятий критерій свої суб’єктивні судження, свій попередній досвід, певні упередження, що теж впливає на те, яким буде рішення. 

Однак, якщо ви певні, що при використанні чужих творів діяли в рамках принципу fair use, потрібно застосовувати механізми захисту, які пропонує платформа та законодавство. Які механізми захисту існують, що робити, якщо претензія безпідставна? Яка роль платформ у вирішенні конфліктних питань, пов’язаних із застосуванням принципу та яка судова практика наразі щодо тлумачення критеріїв добросовісності все це у другій частині матеріалі “Fair use  у просторах Інтернету”.