25 квітня відбулась презентація законопроекту про зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що має врегулювати діяльність Національної теле- та радіокомпаній України. Цей законопроект поданий на реєстрацію першим заступником голови Комітету ВР із питань свободи слова та інформації, народним депутатом (БЮТ) Андрієм Шевченком. Проект був розроблений громадською організацією «Центр суспільних медіа» за участю медіаюристів Тараса Шевченка, Ігоря Розкладая та Андрія Нечипоренка. Для консультацій щодо закону було створено ініціативну групу, до якої зокрема увійшли шеф-редактор «Телекритики» Наталія Лигачова, адвокат адвокатської компанії «Наталія Субота і партнери» Арсеній Герасимів, представники Держтелерадіо, НТКУ та громадських організацій.

 

«Ми вносимо на реєстрацію закон, який повинен винести НТКУ та НРКУ із того правового хаосу, в якому вони зараз перебувають, і дозволити державному радіо та телебаченню працювати на суспільство, а не на чиновників, – зазначив пан Шевченко. – Ми вписали в цей закон ті норми, які гарантують фінансову незалежність державного телерадіомовлення, кадрову незалежність, незалежність редакційної політики. Обидві компанії працюють без легітимних статутів та законного механізму призначення і звільнення керівництва».

 

Законопроект передбачає формування колегіальних органів управління – рад НТКУ та НРКУ, які призначатимуть (на трирічний термін) і звільнятимуть керівників компаній, затверджуватимуть програмну політику та контролюватимуть виконання бюджету. Принцип формування рад виписаний у чинному законі. Зокрема, до кожної з рад входить 17 осіб: 4 від Президента України, 9 – від Верховної Ради, ще 4 обираються на з’їзді об’єднань громадян, які діють у сфері свободи слова, журналістики і ЗМІ і мають не менш ніж 2-річний досвід діяльності. Проведення з’їзду забезпечує Державний комітет телебачення і радіомовлення. Члени ради НТКУ та НРКУ виконують свої повноваження 3 роки й не можуть бути відкликані.

 

Крім того, законопроект пропонує фіксувати видатки на НТКУ та НРКУ окремими рядками у державному бюджеті. Кошторис НТКУ має становити не менш ніж 0,1%, НРКУ – 0,05% від загальної суми державного бюджету.

 

НТКУ та НРКУ, згідно із законопроектом, залишаються державними установами, а їхній організаційно-правовий статус має особливості, які визначаються цим проектом (зокрема, вони мають право займатися господарською діяльністю, хоч і залишаються неприбутковими організаціями), і може бути змінений тільки на статус суспільного телебачення і радіомовлення.

 

Андрій Шевченко впевнений, що законопроект буде підтриманий більшістю у Верховній Раді.

 

Керівник групи розробників законопроекту, директор Інституту медіа права Тарас Шевченко, відзначив актуальність закону та близькість його принципів до засад суспільного мовлення. «Є дуже багато нестиковок у чинному законі, зокрема у статті 14, яку ми пропонуємо збільшити до трьох статей, – каже пан Тарас. – Наприклад, у законі написано, що статут НТКУ має бути затверджений законом – і його вже понад два роки не існує. У законі йдеться, що ці компанії є державними підприємствами – а вони такими не є. Мають бути створені громадські ради – й вони не створені. Виходить, що НТКУ існує в якомусь правовому хаосі. Тому ми прийшли до думки, що закон необхідно змінити».

 

Законопроект передбачає, що закон набере чинності за місяць після оприлюднення. Президент України, Верховна Рада і Держтелерадіо повинні протягом трьох місяців із дня набрання чинності законом забезпечити формування першого складу рад НТКУ та НРКУ. У свою чергу новоствореним радам протягом трьох місяців із дня формування потрібно призначити керівників НТКУ та НРКУ.