Сучасний цифровий ринок характеризується домінуванням великих технологічних платформ (Big Tech) та одночасним вибухом інновацій від ШІ-стартапів. Ця динаміка неминуче призводить до конфліктів, коли інновації стартапів починають загрожувати ключовим бізнес-моделям гігантів, що склалися за десятиліття. 

Нещодавня публічна суперечка між Amazon та AI-стартапом Perplexity (справа Amazon.com Services LLC v. Perplexity AI, Inc.), яку ми детальніше розберемо далі, є яскравим прикладом такої напруги. Вона піднімає фундаментальні питання про межі правил платформи, антиконкурентні практики та правовий статус штучного інтелекту в епоху “агентного ШІ”.

З одного боку – Perplexity AI, ШІ-пошуковик нового покоління, який самостійно збирає та підсумовує інформацію з інтернету, щоб дати користувачу готову відповідь. З іншого – Amazon, глобальний тех-гігант, що збудував закриту екосистему з найбільшого маркетплейса, стрімінгів та цифрових бібліотек. 

Юридична суть претензій: ToS як інструмент регулювання

В основі позову Amazon лежить звинувачення у порушенні Умов використання (Terms of Service – далі ToS).

ToS – це юридично обов’язковий договір (публічна оферта) між постачальником цифрової послуги та її користувачем. Він визначає правила використання ресурсу, права сторін та технічні обмеження. З юридичної точки зору, ToS виконують роль договірного інструменту, що визначає правовий режим доступу до ресурсів платформи та встановлює межі дозволеної взаємодії з її цифровою інфраструктурою

У позові, поданому до федерального суду Каліфорнії – юрисдикції, обраної через місце реєстрації обох компаній (Amazon та Perplexity) – Amazon висуває обвинувачення, які виходять далеко за межі звичайного скрейпінгу (Скрейпінг – це процес автоматизованого збору та витягування даних із вебсайтів за допомогою програмного забезпечення). Корпорація трактує дії стартапу не як інноваційний пошук, а як цифровий треспас (digital trespass) – незаконне проникнення за допомогою коду.

Якщо вивчити претензії детальніше, то вони включають:

1. Технічне маскування та “спуфінг” (Spoofing): Amazon стверджує, що ШІ-агент “Comet” навмисно сконструйований так, щоб приховувати свою ідентичність. Замість ідентифікувати себе як автоматизований бот (це дозволило б серверам Amazon розпізнати його), програма передавала підроблені заголовки User-Agent. Вона маскувалася під стандартний браузер Google Chrome на macOS, щоб вводити в оману системи захисту та уникати блокування.
2. Несанкціоноване проникнення в приватні акаунти: Найбільш серйозне звинувачення стосується доступу до authenticated areas (зон з авторизацією). Amazon зазначає, що Comet не просто збирав публічні дані, а входив у приватні кабінети користувачів, включно з Prime-акаунтами. Це дозволяло стартапу використовувати привілеї підписки (безкоштовну доставку тощо) для автоматизації покупок через свій інструмент “Buy with Pro”, що прямо суперечить умовам використання Prime.
3. Порушення федеральних законів про комп’ютерне шахрайство: Amazon посилається на CFAA (Computer Fraud and Abuse Act) та закон штату Каліфорнія CDAFA. Юристи стверджують, що Perplexity отримала доступ до комп’ютерних систем “без дозволу” або “перевищивши наданий дозвіл”. Оскільки Amazon неодноразово надсилала попередження (включаючи офіційний лист Cease & Desist від 31 жовтня 2025 року), будь-який подальший доступ трактується як свідоме правопорушення.
4. Деградація клієнтського досвіду та ризики безпеки:

Компрометація даних: Amazon стверджує, що Perplexity зберігає облікові дані користувачів (паролі та платіжну інформацію) у вразливий спосіб, що створює ризики масових витоків.

Руйнування персоналізації: Автоматизовані дії ботів “забруднюють” алгоритми рекомендацій Amazon, які компанія вибудовувала десятиліттями, оскільки система не може відрізнити вподобання реальної людини від дій алгоритму.

Хронологія ігнорування: У позові детально описано, що Amazon фіксувала підозрілу активність ще з листопада 2024 року. Попри неодноразові технічні блокування та прямі вимоги припинити діяльність, Perplexity лише вдосконалювала методи обходу захисту, що Amazon характеризує як “свідоме та зухвале порушення прав”.

Важливим етапом конфлікту став офіційний лист про припинення протиправних дій (Cease & Desist), який Amazon надіслала на адресу Perplexity 31 жовтня 2025 року. У цьому документі корпорація висунула жорсткі вимоги: негайно припинити несанкціонований доступ до ресурсів, видалити всі раніше зібрані дані та надати письмове підтвердження дотримання правил платформи. Фактично, цей лист став останнім попередженням, ігнорування якого дозволило Amazon аргументувати в суді, що стартап діяв свідомо та всупереч прямій забороні правовласника.

З юридичної точки зору Amazon намагається довести: доступ до її даних був здобутий шляхом введення системи в оману, що може трактуватися як правопорушення.

Amazon обґрунтовує свої вимоги порушенням двох ключових рівнів законодавства США:

1. Несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерних систем

Стартап звинувачують у комп’ютерному шахрайстві. За версією Amazon, Perplexity навмисно імітувала дії авторизованих клієнтів, щоб отримати доступ до конфіденційних даних (історія покупок, платіжна інформація), вартість яких перевищує ліміт у $5,000. Такий доступ “з перевищенням повноважень” трактується законом як пряме втручання в захищену систему.

2. Законодавство Каліфорнії 

Тут акцент зміщено на незаконне копіювання та зміну даних. Amazon наголошує, що дії бота Comet, який створював фіктивну історію переглядів у Prime-акаунтах, є несанкціонованим втручанням у роботу мережі. Це дозволяє Amazon вимагати не лише компенсації збитків, а й штрафних санкцій за свідоме маніпулювання їхньою ІТ-системою. Відповідна кваліфікація дій ґрунтується на Кримінальному кодексі штату, зокрема на Комплексному законі про доступ до комп’ютерних даних та шахрайство (Comprehensive Computer Data Access and Fraud Act – CDAFA, Penal Code § 502).

Ця справа актуалізує складну правову дилему: як знайти баланс між правом платформи на захист своєї інфраструктури (через ToS) та розвитком агентних ШІ-технологій. Позов Amazon піднімає важливе питання про межі контролю власника над способами доступу до даних, особливо коли автоматизація вступає у конфлікт із встановленими правилами безпеки. З іншого боку, кейс Perplexity виводить на перший план концепцію “цифрового представництва”. Судове рішення має визначити, чи стане ШІ легітимним інструментом у руках користувача, або ж право власника платформи на обмеження автоматизованого доступу залишиться пріоритетним у цифровій екосистемі. 

Контраргументи Perplexity: Концепція цифрового представництва

Perplexity не обмежує суперечку лише юридичною площиною, а переводить її у формат еволюції інтернет-пошуку. Їхня позиція базується на доктрині представництва (Agency Law):

• ШІ як інструмент користувача: Стартап наполягає, що їхній AI-агент діє від імені та за дорученням користувача, подібно до того, як веб-браузер запитує дані з сайту.
• Право на вибір: Якщо людина має право зайти на сайт для порівняння цін, вона має право делегувати це завдання алгоритму. Блокування ШІ в такому контексті розглядається як обмеження прав самого споживача на доступ до відкритої публічно інформації.

3. Економічний підтекст: Захист рекламної моделі

За юридичними претензіями стоїть загроза ключовій бізнес-моделі Amazon. Платформи Big Tech значною мірою залежать від доходів від “спонсорських” товарів. Коли користувач шукає товар традиційним способом, він бачить рекламу.

AI-агент Perplexity працює інакше: він знаходить для користувача об’єктивно найкращі пропозиції, ігноруючи проплачені оголошення. Це ставить під пряму загрозу багатомільярдний рекламний бізнес, оскільки ШІ стає фільтром, який відсікає маркетинговий шум, лишаючи тільки потрібну покупцю інформацію.

4. Системні методи ринкового тиску

Конфлікт ілюструє типові інструменти, які великі платформи можуть використовувати для обмеження конкуренції з боку технологічних стартапів:

• Використання ToS як зброї: Платформа вибірково застосовує або по-новому інтерпретує свої ж правила, щоб заблокувати сервіс, який став ринковою загрозою.
• Юридичний тиск (Lawfare): Ініціювання масштабних судових процесів, які стартап з обмеженими ресурсами фінансово не може собі дозволити. Мета часто полягає у виснаженні опонента та відлякуванні інвесторів.
• Інфраструктурна ізоляція: Блокування доступу до ключових API або видалення додатків з магазинів (App Store/Google Play), що є критичним для виживання бізнесу.

Висновки та ризики для галузі

Конфлікт між Amazon та Perplexity є визначальним прецедентом, що окреслює нові контури взаємодії між екосистемами “агентного ШІ” та усталеними цифровими платформами. Аналіз ситуації дозволяє виділити кілька системних викликів:

• Трансформація моделей доступу: Результат цієї справи визначить межу між правом платформи на захист власної бізнес-моделі та правом нових технологій на взаємодію з публічними даними. Встановлення занадто жорстких юридичних бар’єрів може вплинути на темпи розвитку інструментів об’єктивного пошуку, які працюють поза межами традиційних рекламних алгоритмів.
• Структурна взаємозалежність: Ситуація підкреслює ризики, пов’язані з розробкою інноваційних продуктів на базі інфраструктури, що контролюється потенційними конкурентами. Для галузі це створює запит на пошук більш автономних технологічних рішень або укладення прямих партнерських угод замість несанкціонованого скрейпінгу.
• Посилення регуляторного нагляду: Цей кейс неминуче стане об’єктом уваги антимонопольних органів (як-от FTC у США чи Єврокомісія). Регулятори дедалі частіше розглядають обмеження доступу до даних не лише як питання кібербезпеки, а й як елемент конкурентної боротьби, що потребує чіткої правової оцінки.
• Формування нових стандартів взаємодії: Для стартап-спільноти цей випадок є сигналом до переходу від стратегій прихованого збору даних до побудови легітимних моделей “цифрового представництва”. Ключовим завданням для галузі стає розробка прозорих протоколів ідентифікації ШІ-агентів, які дозволять збалансувати право власності на цифрові ресурси з правом користувача на вільний вибір інструментів роботи в мережі.

Право на інновації в епоху ШІ потребує гармонізації з приватними правилами платформ. Майбутнє ринку залежатиме від того, чи вдасться правовій системі створити середовище, де захист інтелектуальних активів корпорацій не ставатиме перешкодою для технологічного прогресу та конкуренції.