Рада Європи. Парламентська асамблея
Рекомендація 1276 (1995)
Про силу візуальних образів*
1. Образи все більше оточують нас та впливають на нас. Це — фото й кіно, а також телебачення, відео й комп’ютери. Візуальні образи стають набагато потужнішими. Хвиля візуальної образності настільки могутня, що нині ми зіткнулися з явищем “віртуальної реальності”, яке породжує ризик маніпулювання образами, що ілюструють новини, та інформацією, що їх супроводжує.
2. Технологія швидко еволюціонує й візуальні образи безперешкодно перетинають кордони. Поширення супутників, кабеля та відеоігор, розвиток цифрового й інтерактивного телебачення, віртуальні образи, нова технологія телереклами та нові електронні шляхи комунікації вимагають перегляду “правил гри”. Навіть якщо відповідальність залишається тією самою, контроль за дотриманням цієї відповідальності стає все більш проблематичним.
3. Візуальні образи відтворюють дійсність, але поширюють також стереотипи. У деяких випадках образи руйнують письмові повідомлення та використовуються з метою обійти норми, що регулюють рекламу. Більшість людей не знають, як “читати” візуальні образи, а це може призвести до неправильного тлумачення та маніпуляцій. Отже, якими реальними не здавалися б образи, їх не слід плутати з реальністю.
4. Довгий час у Центральній та Східній Європі людям промивали мізки і маніпулювали ними за допомогою візуальних образів. Сьогодні спрощене уявлення про те, що все, що за комуністичних часів піддавалося цензурі, у т. ч. насильство й порнографія, прийшло із Заходу (і тому було гарним), все ще продовжує існувати.
5. Можливість миттєвого надходження картинок з усієї планети грає важливу роль у зміні способу перегляду людьми телепередач. З одного боку, нас штовхають до думки, що ми спостерігаємо “живу історію”, з іншого — нам нав’язується відносна важливість подій. Така доступність нерідко впливає на редакційне рішення відносно того, що саме має складати випуск новин, та визначає їхню пріоритетність.
6. Одним із факторів, що найбільше впливає на сутність програмування в телебаченні, є значне зростання кількості каналів, що з’явилося в 80-ті роки минулого століття у відповідь на спеціальні законодавчі ініціативи. Цілком зрозуміло, що зі збільшенням кількості телестанцій, які борються за одні й ті самі джерела фінансування, багато телеканалів намагалися догодити найнижчому загальному смаку.
7. У боротьбі з неписьменністю суспільство дуже активно навчало дітей читати й писати, але тлумачення візуальних образів також є частиною грамотності, хоча й досі воно переважно ігнорується. Більшість із нас все ще вірять в образи, які бачать, наприклад, у випусках новин. З іншого боку, телевізійні екрани перетворилися на сучасних “електронних няньок”, оскільки велика кількість дітей проводить занадто багато часу перед ними.
8. Суспільні проблеми, наприклад, відсутність сімейної атмосфери та зростання насильства разом зі зростаючим свідченням того, що за певних умов може існувати прямий зв’язок між спогляданням за насильством та насильницькою поведінкою, вимагає суворішого контролю за зображенням насильства на телеекранах, а також кращого захисту дітей від нього.
9. Через 20 років після прийняття рекомендації 963 (1983) “Про використання культурних та освітніх засобів для зменшення насильства” Асамблея знову висловлює свою занепокоєність з приводу зростаючої тенденції до показу насильства в ЗМІ, зокрема візуальних — на телебаченні, відео, у фільмах, рекламі, фотографіях і в комп’ютерних програмах. З того часу поставлені проблеми набули гостроти, а більшість запропонованих рекомендацій все ще зберігають свою актуальність та стали нагальнішими.
10. Свободу вираження поглядів — основоположне право, закріплене в статті 10 Європейської конвенції з прав людини, — слід забезпечувати разом із відповідальністю, з якою воно пов’язане. У певних випадках обмеження свободи вираження поглядів може бути виправдане з метою його узгодження з потребою захисту інших прав і свобод, зокрема прав дітей.
11. Отже, Асамблея пропонує такі основні принципи та рекомендує Комітетові міністрів врахувати їх у процесі формування політики в сфері візуальних образів або консультування урядів, які розробляють власні політики:
і) чітка вимога щодо саморегулювання та прийняття кодексів поведінки особами, котрі створюють телепрограми, режисерами новин, кінорежисерами, а також тими, хто продукує й поширює відеофільми, відеоігри й комп’ютерні програми, за єдиної умови щодо поваги національного законодавства стосовно приватного життя;
іі) візуальна грамотність та обізнаність щодо ЗМІ, починаючи з найперших можливих ступенів шкільної освіти;
ііі) на всіх рівнях шкільної освіти слід сприяти підготовці вчителів з питань візуальної грамотності та обізнаності щодо ЗМІ;
iv) на родини й батьків слід покласти відповідальність за те, які телепрограми дивляться їхні діти; телебачення не повинно посідати місце батьків або зменшувати час, який їм слід проводити, допомагаючи дітям в їхньому розвитку;
v) слід проводити дослідження щодо можливих зв’язків між насильством на екрані та насильницькою поведінкою;
vi) слід збільшувати обізнаність фахівців щодо впливу їхньої роботи на глядачів і громадськість в цілому, зокрема у зв’язку з розвитком нових технологій (починаючи від підсвідомої реклами й закінчуючи віртуальною реальністю);
vii) треба взагалі сприяти створенню асоціацій глядачів, читачів і користувачів, а також систем оскарження там, де вони ще не існують;
viii) фінансування служби громадського телебачення має здійснюватись у відповідних і надійних рамках, що дасть йому можливість пропонувати альтернативні високоякісні програми, уникаючи залучення комерційних джерел;
іх) поріг вечірнього часу, до якого сцени сексу чи насильства не можуть транслюватися по телебаченню, має бути визначений або саморегулюванням й кодексами поведінки, або умовами ліцензії;
х) слід знайти засоби для сприяння виробництву високоякісних телепрограм в Європі;
хі) заходи, що наведені вище, слід скоординувати на найширшому європейському рівні.
12. Асамблея також закликає Комітет міністрів прослідкувати за впровадженням заходів, спрямованих проти показу насильства на телебаченні (в тісному співробітництві з мовниками), а також заходів освітнього характеру в сфері обізнаності щодо ЗМІ.