Рекомендація 1466 (2000)
Про освіту з питань ЗМІ*
1. Завдяки розвитку інформаційного суспільства людина сьогодення занурена в світ повідомлень ЗМІ. Виникає враження, що кількості доступної інформації немає меж.
2. Проте постають нові проблеми. По-перше, нові ЗМІ пропонують безмежну кількість джерел інформації та дають кожному можливість не баченим раніше чином надсилати повідомлення в загальний простір. Стає все важче орієнтуватися у великому обсязі інформації. Проблеми виникають не лише у зв’язку з обсягом інформації, а й через саму сутність комунікацій. Реальність медіа-світу несправжня, але у світі, де домінує медіа-культура, межа між фактом і вимислом часто стає розпливчастою.
3. Для багатьох дітей і молодих людей сучасні ЗМІ та, зокрема, інтернет є більше, ніж засобом вивчення світу. Це — їхній світ, їхня “віртуальна реальність”, в якій усе — найкраще або найгірше — можна зробити або переробити. Молодь нерідко набагато більше, ніж дорослі, зацікавлена засвоювати нові технології, вона почувається з ними ліпше, хоча її розпізнавальні можливості й уміння робити оцінні судження ще не розвинуті добре.
4. Учителі та батьки нерідко виявляються безпорадними, коли намагаються узгодити власний життєвий і професійний досвід з досвідом своїх дітей щодо ЗМІ. Багатьом дорослим стає все важче справлятися з глибокими змінами, які несуть з собою сучасні комунікації.
5. У ширшому масштабі ЗМІ за своєю сутністю можуть впливати на стосунки та поведінку в суспільстві. В Європі існує достатньо доказів того, що вільні й незалежні ЗМІ становлять реальну силу, яка сприяє демократичним змінам, тоді як у руках тоталітарних сил вони можуть перетворитися на знаряддя для підбурення етнічної ненависті й насадження стереотипів. Також нерідко проголошується, що існує тісний зв’язок між зростанням насильства в суспільстві та сценами насильства, які демонструються на телебаченні, в інтернеті або в комп’ютерних іграх.
6. Глобалізація й конвергенція ЗМІ з їхніми величезними можливостями породжують нові проблеми — надлишок інформації, знеособлення, що виникає внаслідок певного переважання однієї мови та однієї культури над новими медіа, зростання комерціалізації. Крім того, існує серйозна небезпека нових форм соціального виключення тих, хто не може спілкуватися за допомогою ЗМІ та/або не мають можливості критично оцінити їхній зміст.
7. Європейські демократії мають у своєму розпорядженні багато засобів для розв’язання проблем, що виникають у суспільстві, яке змінюється. Але сучасна ситуація свідчить про те, що існує також нагальна потреба у випрацюванні більш рішучих і радикальних освітніх заходів, які сприятимуть активному, критичному та розпізнавальному використанню ЗМІ, іншими словами, розвитку освіти з питань ЗМІ.
8. Освіту з питань ЗМІ можна визначити, як діяльність учителя, спрямовану на розвиток знань про них, тобто на критичне й розпізнавальне ставлення з метою формування поміркованих громадян, які спроможні самі робити висновки на підставі доступної інформації. Це уможливлює їхній доступ до потрібної інформації, її аналіз і визначення економічних, політичних, соціальних та/або культурних інтересів, що лежать поза цією інформацією. Освіта з питань ЗМІ вчить людей тлумачити й продукувати повідомлення, вибирати найвідповідніші засоби для спілкування і, нарешті, більше впливати на пропозицію з їхнього боку, відтак їхню діяльність.
9. Освіта з питань ЗМІ дає людям можливість здійснювати їхнє право на свободу вираження поглядів і право на інформацію. Це не тільки позитивно впливає на особистий розвиток, а й сприяє участі та інтерактивному спілкуванню в суспільстві. У цьому розумінні така освіта готує людей до демократичного громадянства й політичної обізнаності.
10. Хоча освіта з питань ЗМІ є складовою навчальних планів у деяких європейських країнах, її практичне застосування все ще під питанням, навіть якщо йдеться про традиційні ЗМІ. Кваліфіковані вчителі й навчальні матеріали є основними чинниками такої освіти, і, відповідно, постійну увагу слід приділяти як фаховій підготовці, так і неперервній освіті вчителів. Досі не визначено місця освіти з питань ЗМІ в навчальних планах, не розроблено методик її викладання і завдань, а також системи оцінювання її результатів. Крім того, більшість шкіл ще не адаптувалися до освітнього зразка, коли не тільки учні, а й учителі навчаються.
11. Освіта з питань ЗМІ має бути спрямована як на сьогоднішніх дорослих, так і на майбутніх. Вона повинна не лише давати їм змогу йти в ногу з сучасним розвитком, а й допомагати ліпше виконувати їхню роль батьків. У цьому розумінні життєво важливо розвивати її як складову концепції неперервного навчання. На таку неформальну освіту слід виділяти більше коштів, а роботу відповідних неурядових організацій заохочувати, керуючись рекомендацією Асамблеї 1437 (2000) “Про неформальну освіту”.
12. Також дуже важливо налагоджувати співпрацю й залучати до неї фахівців ЗМІ. Їх треба заохочувати, зокрема, створювати високоякісні освітні та культурні програми.
13. Отже, Асамблея рекомендує Комітетові міністрів:
і) вважати освіту з питань ЗМІ важливою ділянкою роботи своїх уповноважених органів у галузях освіти для демократичного громадянства, нових інформаційних технологій та неформальної освіти, відповідно до наведеної вище рекомендації Асамблеї;
іі) забезпечити скоординований, міжсекторальний підхід до цієї проблеми;
ііі) вивчити існуючу практику освіти з питань ЗМІ в державах-членах для просування найуспішнішої з них;
iv) у тісній співпраці з іншими міжнародними організаціями, наприклад з Європейським Союзом і ЮНЕСКО, сприяти інтегрованому європейському підходу до освіти з питань ЗМІ, можливо, завдяки створенню міжнародного центру з питань такої освіти, відповідального за координацію та створення мережі.
14. Комітет міністрів також закликає уряди й відповідні органи влади держав-членів:
і) заохочувати розроблення й розвиток програм з медіа-грамотності для дітей, підлітків і дорослих;
іі) сприяти розробленню й розвитку програм підготовки для вчителів у сфері освіти з питань ЗМІ;
ііі) залучати освітні установи, батьківські організації, фахівців ЗМІ, провайдерів служб інтернету, неурядові організації та інших до активного діалогу з цих питань;
iv) проаналізувати, як підтримуються пропозиції з освітніх програм з боку різних ЗМІ, які є задовільними з огляду на обсяг і якість таких програм та сприяння освіті з питань ЗМІ.