Рада Європи. Парламентська асамблея
Рекомендація 1589 (2003)
Свобода вираження поглядів у ЗМІ в Європі*
1. Парламентська асамблея згадує свою рекомендацію 1506 (2001) “Свобода вираження поглядів й інформації в ЗМІ у Європі” й своє рішення — через Генерального доповідача з питань ЗМІ чинити моральний і політичний тиск на уряди, які порушують принцип свободи вираження поглядів у ЗМІ, відслідковуючи це питання на підставі аналізу по країнах.
2. Асамблея висловлює жаль з приводу того, що після ухвалення Рекомендації 1506 все ще залишається багато проблем і що з того часу в Європі, а також у всьому світі мали місце дальші серйозні порушення принципу свободи вираження поглядів.
3. Насильство й далі залишається засобом залякування журналістів, що проводять власні розслідування, або засобом зведення рахунків між конкуруючими політичними й економічними угрупованнями, які використовують для цього певні продажні ЗМІ. Кількість журналістів, які зазнали нападів або навіть були вбиті в Російській Федерації, лякає. Нещодавно випадки насильства були зареєстровані у Вірменії, “колишній югославській республіці Македонії”, Грузії, Україні й Бєларусі. Зокрема, Асамблея рішуче засуджує вбивство Тиграна Нагдаляна — голови Ради громадського телерадіомовлення Вірменії. Неприйнятним є й те, що досі немає суттєвих зрушень у розслідуванні злочинів, скоєних раніше: наприклад, убивства Георгія Гонгадзе в Україні й зникнення Дмитра Завадського в Бєларусі.
4. Неприйнятним для демократії є також те, що журналістів за їхню роботу кидають до в’язниці, як це трапилося з Миколою Маркевичем, Павлом Мажейкою і Віктором Івашкевичем у Бєларусі, а також із Григорієм Паськом у Росії. Кримінальне переслідування проти журналістів триває в Туреччині.
5. Інші форми правового свавілля, наприклад, позови за дифамацію або непомірно високі штрафи, які призводять майже до закриття ЗМІ, швидко поширюються в деяких країнах. Подібні випадки були нещодавно зареєстровані в Азербайджані, Бєларусі, Хорватії, Росії й Україні. Дюжину судових справ було ініційовано проти “Пресспубліка” — видавця найбільшої польської щоденної газети “Ржечпосполіта”. Залякування ЗМІ може відбуватися також і під виглядом поліцейських рейдів, податкових перевірок та інших форм економічного тиску.
6. В Україні, за повідомленнями багатьох журналістів і висновками парламентських слухань щодо свободи слова й цензури, президентська адміністрація надсилає ЗМІ інструкції про те, як висвітлювати основні політичні події.
7. У переважній кількості країн СНД національне телебачення — головне джерело інформації для більшості населення, продовжує залишатися державним або перебуває під пильним урядовим контролем. Наприклад, прикрим є той факт, що, незважаючи на чітко висловлені Радою Європи рекомендації органам влади Молдови, а також масові протести на Телерадіо-Молдова минулої весни, новий ухвалений закон про мовлення передбачає багато форм прямого політичного втручання. Подібна ж проблема існує із запропонованим проектом закону про громадське телебачення в Азербайджані.
8. У деяких країнах все ще занадто легко замінити керівників громадських ЗМІ внаслідок примх органів влади.
9. Навіть найбільш розвинуті нові демократії досі стикаються з труднощами в забезпеченні справжнього незалежного громадського мовлення та справжньої рівноваги між урядом і опозицією.
10. У деяких західноєвропейських країнах суди продовжують порушувати право журналістів захищати свої джерела інформації, і це відбувається всупереч практиці Європейського суду з прав людини.
11. Законодавство щодо ЗМІ в деяких з цих країн відстає від часу (наприклад, закон про пресу у Франції датується 1881 роком), і хоча обмежувальні положення більше на практиці не застосовуються, ця практика дає новим демократіям, які не бажають демократизувати своє законодавство про ЗМІ, достатні підстави для виправ-дання.
12. В Італії потенційний конфлікт інтересів п. Берлусконі як глави уряду та його приватних економічних і медіа-інтересів становитиме загрозу для плюралізму в ЗМІ доти, доки не буде впроваджено надійних гарантій, а також є поганим прикладом для молодих демократій.
13. Концентрація ЗМІ є серйозною проблемою на всьому континенті. Нині в деяких країнах Центральної і Східної Європи дуже невелика кількість компаній володіє майже всією друкованою пресою. Доступ до цифрового телебачення також має тенденцію до високої концентрації.
14. Останні терористичні напади можуть дати привід для впровадження нових обмежень щодо свободи інформації, як, наприклад, ухвалені російською Думою поправки до Закону “Про ЗМІ” і Закону “Про боротьбу з тероризмом”, які Президент Путін повернув на доопрацювання, використовуючи своє право вето.
15. Отже, Асамблея підкреслює потребу для Ради Європи за допомогою відповідних органів і далі чітко контролювати стан свободи вираження поглядів і плюралізму в ЗМІ на континенті й використати весь свій авторитет задля активного захисту основних стандартів і принципів, включаючи обов’язок журналістів дотримуватися етичних і відповідальних професійних стандартів.
16. У цьому контексті Асамблея закликає Комітет міністрів оприлюднити підсумки процедури моніторингу в галузі свободи вираження поглядів у ЗМІ.
17. Асамблея також пропонує Комітетові міністрів, за потреби, зажадати від усіх європейських держав:
і) забезпечити, щоб у розслідуванні вбивств журналістів було досягнуто значного прогресу, а виконавців цих злочинів було покарано;
іі) звільнити всіх журналістів, ув’язнених за їхню законну професійну діяльність, та скасувати закони, за якими журналістів можна притягати до кримінальної відповідальності за свободу вираження поглядів;
ііі) негайно скасувати всі форми правового й економічного свавілля щодо опозиційних ЗМІ;
iv) переглянути своє законодавство в галузі ЗМІ відповідно до стандартів і рекомендацій Ради Європи й забезпечити його належне впровадження;
v) переглянути, зокрема, своє законодавство стосовно мовлення й впровадити його з метою забезпечення функціонування справжньої громадської служби;
vi) скасувати обмеження щодо організації й функціонування приватного телерадіомовлення мовами меншин;
vii) впровадити судову практику Європейського суду з прав людини стосовно свободи вираження поглядів у своє національне законодавство й забезпечити належну підготовку суддів;
viii) забезпечити плюралізм медіаринку завдяки відповідним антимонопольним заходам, зокрема справедливості в доступі до цифрових радіо- й телевізійних передавальних пристроїв, і використати відповідні міжнародні механізми для того, щоб це мало місце;
ix) утримуватися від прийняття непотрібних обмежень до безперешкодного поширення інформації на підставі боротьби з тероризмом за умови поваги пункту 2 статті 10 Європейської конвенції з прав людини.
18. Асамблея має й далі тримати під неухильним контролем питання свободи вираження поглядів у ЗМІ у всіх європейських державах. Вона вважає, що потрібна міжнародна координація з метою вжиття негайних заходів у випадку насильства стосовно журналістів і тиску на них.