Рада Європи. Комітет міністрів
Рекомендація Rec (2004) 16
Комітету міністрів країнам’членам щодо права на відповідь у новому медіа оточенні
(Ухвалена Комітетом міністрів 15 грудня 2004 року
на 909’му засіданні заступників міністрів)
Комітет міністрів, відповідно до статті 15Б Статуту Ради Європи,
беручи до уваги, що ціллю Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами з метою захисту та поширення ідей та принципів, які є спільною спадщиною;
згадуючи свою Резолюцію (74) 26 про право на відповідь – позицію особи відносно до преси, умови якої повинні поширюватись на усі медіа;
беручи до уваги, що після прийняття цієї Резолюції відбувся певний технологічний розвиток, що привів до необхідності перегляду цього тексту і адаптації його до сучасної ситуації медіа-сектора в Європі;
згадуючи, що Європейська Конвенція з Транскордонного Телебачення (ETS No. 132) стосується не лише права на відповідь, але й відповідних правових та адміністративних інструментів;
підтверджуючи, що право на відповідь повинно захищати будь-які юридичні чи фізичні особи від поширення неправдивих відомостей щодо цих осіб, які порушують права цих осіб, та, відповідно, вважаючи, що дія даної Рекомендації не повинна розповсюджуватись на поширення думок та ідей;
беручи до уваги те, що право на відповідь є особливо адекватним засобом захисту права у он-лайн середовищі через можливість миттєвого виправлення оскаржуваної інформації та простоту технічного процесу, з якою відповіді зацікавлених осіб можна додати до цієї інформації;
беручи до уваги те, що отримувати інформацію з різних джерел є в інтересах громадськості, так як це гарантує отримання повної інформації;
підтверджуючи, що право на відповідь може бути гарантоване не лише законодавчо, але й через інструменти саморегуляції та кореляції;
наголошуючи, що право на відповідь, не обмежуючи інші методи захисту, є доступним для тих осіб, чиє право на повагу до гідності, честі, репутації та приватного життя було порушено у медіа,
рекомендує урядам-членам дослідити і у разі необхідності запровадити у національному законодавстві чи практиці право на відповідь або інший адекватний механізм захисту, який би дозволяв швидко виправляти неправильну інформацію у он-лайн або оф-лайн медіа відповідно до таких мінімальних принципів, без шкоди іншим можливостям адаптувати використання цих принципів для особливостей кожного типу медіа.
Визначення
Для цілей цієї Рекомендації:
Термін “медіум” відноситься до будь-яких засобів комунікації для періодичного поширення відредагованої інформації громадськості, он-лайнові або оф-лайнові, такі як: газети, періодичні видання, радіо, телебачення та Інтернет-служби новин;
Мінімальні принципи
1. Рамки права на відповідь
Будь-яка фізична чи юридична особа, незалежно від громадянства або місцезнаходження, повинна отримати право на відповідь або інший адекватний інструмент захисту, що надає можливість відреагувати на будь-яку інформацію у медіа, де представлені недостовірні факти про цю особу і яка порушує її особисті права;
Стандарти Ради Європи у сфері медіа
2. Швидкість
Прохання про відповідь повинно бути на ім’я відповідного медіума у розумні короткі строки після публікації оскаржуваної інформації. Оскаржуваний медіум повинен оприлюднити відповідь без жодного запізнення.
3. Вага
Відповідь повинна мати, наскільки це можливо, таке ж значення, яке було надане оскаржуваній інформації, для того щоб вона надійшла до тієї ж громадськості ж таким же впливом.
3. Безкоштовність
Відповідь повинна бути оприлюднена безкоштовно для особи, права якої було порушено.
5. Винятки
Роблячи виняток, національне законодавство або практика можуть створити умови, за яких оскаржуваний медіум може відмовити у праві на відповідь у таких випадках:
якщо довжина відповіді більша за необхідну для виправлення оскаржуваної інформації;
якщо відповідь не обмежується виправленням оскаржуваних фактів;
якщо публікація відповіді призведе до дій, за які передбачено покарання, призведе до можливості цивіль_
ного позову щодо того, хто надав відповідь, або не відповідатиме стандартам порядності громадськості;
якщо вона вважається такою, що порушує захищені законом інтереси третьої сторони;
_ якщо зацікавлена особа не може довести законності свого інтересу;
якщо мова відповіді відрізняється від мови, якою було розповсюджено оскаржувану інформацію;
якщо оскаржувана інформація є частиною справжнього звіту, оприлюдненого на відкритих сесіях органів
державної влади або у суді.
6. Захист ефективного використання права на відповідь
Для захисту ефективного використання права на відповідь медіа повинні оприлюднити ім’я та контактну
інформацію особи, якій можна надсилати прохання про відповідь.
З цією ж метою національне законодавство та практика повинні визначати міру, до якої медіа зобов’язані
зберігати (розумний період часу) копію інформації або програм, доступних для громадськості, або, принаймні, на період, коли може бути подане прохання додати відповідь, або коли спір розглядається трибуналом чи іншим компетентним органом.
7. Електронні архіви
Якщо оскаржувана інформація є доступною для громадськості у електронних архівах і право відповіді було надано, за можливості потрібно поставити посилання між цими публікаціям для того, щоб привернути увагу користувача до факту того, що первинна інформація була предметом відповіді.
8. Вирішення спорів
Якщо медіум відмовляється оприлюднювати відповідь, або якщо відповідь не оприлюднена таким чином, який би задовольнив особу, чиї права порушено, ця особа повинна мати можливість подати позов до трибуналу або іншого уповноваженого органу для отримання наказу про публікацію відповіді.
Зауважте, при прийнятті цієї Рекомендації Постійний Представник Об’єднаного Королівства та Республіки Словаччина вказали, що відповідно до статті 10.2 c Правил Процедури для засідань заступників міністрів вони залишають за своїми урядами право виконувати чи не виконувати Рекомендацію у тій частині, що стосується он-лайн сервісів.
Даний переклад підготовлено Програмою правового захисту та освіти ЗМІ IREX U_Media