Рада Європи. Парламентська асамблея
Резолюція 1142 (1997)
Про парламенти й ЗМІ*
1. Асамблея свідома труднощів, з якими стикається інститут парламенту, відстоюючи своє місце наріжного каменя демократії. Громадяни більшості європейських країн майже або зовсім не відчувають себе учасниками дебатів, що відбуваються у парламентах, не обізнані з їхнім порядком денним або діяльністю.
2. Для подолання прірви між обраними представниками й громадянами життєво необхідним є зв’язок між ними. Отже, задля заохочення суспільного діалогу з громадянами парламенти мають сприяти кращому співробітництву зі ЗМІ.
3. Проте, щоб бути прибутковими, більшість засобів масової інформації має відповідати певним умовам. Наприклад, потреба розважати або демонструвати захоплюючі події перешкоджає ЗМІ висвітлювати парламентську діяльність.
4. Крім того, в багатьох європейських країнах парламенти мають менше можливостей брати на себе ініціативу й ухвалювати політичні рішення, ніж, відповідно, уряди, а це призводить до того, що ЗМІ ігнорують парламенти на користь урядів. У наслідку втрачається довіра до таких парламентів.
5. Через сам характер своєї діяльності парламенти не в змозі реагувати на події з такою самою оперативністю, як уряди. Не сприяє більш оперативному поширенню новин за допомогою сучасних інформаційних технологій і тривалість парламентських процедур, необхідних для ретельного вивчення законодавчих актів.
6. Останніми роками роль парламентів як головних центрів політичних дебатів послабшала. Це відбулось тому, що ЗМІ сприяють висвітленню дебатів і поданню коментарів у короткому й нетрадиційному стилі.
7. Загальна картина зі ЗМІ дуже складна. Поряд зі ЗМІ сенсаційного ухилу, які загрожують розвитку конструктивного суспільного діалогу, якісні газети й журнали, а також серйозні громадські служби радіо й телебачення і далі об’єктивно висвітлюють широкий спектр новин, зокрема парламентських. Вони забезпечують підтримання високих стандартів завдяки тому, що намагаються якнайліпше досягти основоположної мети ЗМІ — інформувати, коментувати, здійснювати зв’язок між різними соціальними групами, давати громадськості засоби, за допомогою яких можна розвивати критичні судження.
8. Проте їхній спрямованості на якість можуть завадити ринкові сили, а різноманітності ЗМІ, яка потрібна для справжнього функціонування демократії, — нові проблеми. Відтак, парламенти мають розглянути заходи, що передбачають збереження ролі якісних ЗМІ.
9. Не оволодівши сучасними методами комунікації, парламенти зможуть швидко побачити, як їхня діяльність буде перехоплена іншими посередниками, котрі використовуватимуть нові засоби для вираження волі народу. Отже, парламенти повинні йти в ногу з реаліями глобального комунікативного суспільства.
10. Тому широке використання нових інформаційних технологій слід розглядати, як важливий елемент політики парламентських комунікативних служб, що запроваджується в інтересах розвитку публічного діалогу. Однак це потребує великих інвестицій, що, в свою чергу, не може бути одразу підтримано всіма парламентами.
11. Асамблея закликає національні парламенти терміново розглянути заходи, спрямовані на:
і) забезпечення більшої відкритості парламентської діяльності, зокрема засідань комітетів, і розглянути це питання не лише як елемент політики комунікації, а й як важливий політичний пріоритет, що має безпосередній вплив на функціонування демократії;
іі) краще використання класичних методів комунікації і нових інформаційних технологій, зокрема:
а) забезпечуючи найліпші можливі умови для роботи ЗМІ та зокрема парламентських кореспондентів;
b) забезпечуючи швидке поширення інформації про дебати, крім іншого, завдяки негайному опублікуванню протоколів і повних звітів про засідання;
с) створюючи онлайнові служби прямого електронного зв’язку з громадськістю і журналістами;
d) забезпечуючи повний доступ до парламентських документів, щоб заохочувати громадське обговорення законодавчих актів ще до їх ухвалення;
ііі) використання порад експертів з питань комунікації;
iv) наближення правничих текстів до читачів — не фахівців;
v) вжиття необхідних заходів, спрямованих на активнішу участь у політичних дебатах з метою визначити, наприклад, засоби або процедури, які можна було б застосовувати для прискорення процесу ухвалення рішень;
vi) заохочення підготовки службами інформації та комунікації пакетів інформаційних документів, що містять закони і пояснюють їхні специфічні особливості, для журналістських і професійних кіл, які цим найбільше цікавляться;
vii) організацію для журналістів семінарів з питань діяльності парламенту, які передбачали б ознайомлення із законодавчими процедурами й парламентськими засі-даннями, а також поліпшення знань про зв’язки між парламентами й міжнародними інститутами. Особливу увагу слід приділяти журналістам місцевих і регіональних газет та журналів;
viii) створення комунікативних мереж в інтернеті, які уможливлять для громадян інтерактивний зв’язок і з парламентарями, і з парламентськими інформаційними службами;
ix) віднайдення засобів, покликаних заохочувати створення незалежних телевізійних каналів, які висвітлюватимуть діяльність парламентів, як, наприклад, у деяких країнах Європи, Сполучених Штатах Америки й Канаді;
x) допомогу, завдяки фіскальним або іншим заходам, тим ЗМІ, які намагаються забезпечити високу якість новин на цілком незалежній основі та яким ринкові сили загрожують припиненням діяльності.