June 18, 2005
Резолюція 1346 (2003)
Парламентської Асамблеї Ради Європи
Виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань
(витяги)
Неoфіційний переклад (01.10.2003)
1. Парламентська Асмблея Ради Європи (далі – Асамблея)
звертає увагу на свої Резолюції №№ 1179 (1999), 1194 (1999), 1239
(2001), 1244 (2001) та особливо Резолюцію № 1262 (2001) щодо
виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань.
(…)
3. Щодо решти зобов’язань України у сфері національного законодавства та проведення реформ Асамблея закликає органи влади України й надалі продовжувати відповідну діяльність, а також посилити співпрацю з Радою Європи для забезпечення повної відповідності українського законодавства та практики стандартам і принципам Ради Європи, особливо стандартам, гарантованим Європейською Конвенцією з прав людини, а також повну відповідність рішенням Європейського Суду з прав людини. Це стосується індивідуальних та загальних заходів, що можуть вимагатись Комітетом Міністрів.
(…)
5. Асамблея визнає, що правова реформа дійсно мала прогрес у багатьох сферах, але одночасно Асамблея є схвильованою недостатнім рівнем правозастосування та наголошує на необхідності належного виконання існуючого законодавства. Зокрема, Асамблея висловлює своє глибоке занепокоєння щодо повільного прогресу у впровадженні принципів та стандартів Ради Європи органами влади України, що підтверджується наступним:
і. відсутністю результатів у притягненні до суду винних у вбивстві журналіста Гонгадзе;
іі. нечіткими результатами розслідування справи залякування та побиття члена парламенту Єльяшкевича;
ііі. накладенням непропорційних покарань на осіб, які брали участь у політичній демонстрації 9 березня 2001 року і які дотепер утримуються у в’язниці, а тому можуть вважатись політичними в’язнями в Україні;
iv. практикою систематичних вказівок, що даються найвищим посадовцем (the highest executive) Генеральній прокуратурі стосовно окремих справ кримінального переслідування та, зокрема, тих, що стосуються журналістів;
v. численними випадками переслідування Генеральною прокуратурою та Вищою радою юстиції суддів, які намагаються приймати рішення, ґрунтуючись на законі;
vi. відсутністю доступу опозиційних політичних сил, представлених у парламенті, до електронних засобів масової
інформації, особливо тих, що контролюються державою;
vii. продовженням практики надання журналістам певним чином офіційно схвалених настанов щодо висвітлення подій (так звані “темники”) як нового виду прихованої цензури;
viii. тим фактом, що остання версія проекту Кримінально-процесуального кодексу в ряді своїх положень є
несумісною зі стандартами Ради Європи, гарантованими Європейською Конвенцією з прав людини та судової практикою Європейського Суду з прав людини.
(…)
9. Асамблея закликає органи влади України вжити відповідних заходів для забезпечення права на інформацію через іноземні засоби масової інформації.
(…)
11. Асамблея засуджує дуже часті випадки насильства проти журналістів (найвизначнішими серед яких є вбивства Георгія Гонгадзе в 2000 році та Ігоря Александрова у 2001 році) та низький рівень розкриття цих злочинів. Асамблея також схвильована зловживаннями, особливо в регіонах, з боку податкових, регуляторних органів та органів внутрішніх справ, спрямованими на залякування опозиційних ЗМІ. Асамблея повторює свій заклик до органів влади України проводити свою політику щодо засобів масової інформації таким чином, щоб переконливо продемонструвати свою повагу до свободи слова в країні. У цьому відношенні Асамблея також закликає органи влади України забезпечити опозицію справедливим доступом до державних загальнонаціональних та регіональних каналів телебачення.
12. Асамблея схвильована спробами президентської адміністрації встановити ще щільніший контроль над державними, контрольованими олігархами та незалежними засобами масової інформації. У цьому відношенні Асамблея вітає постанову Верховної Ради України, прийняту 16 січня 2003 p., з питань політичної цензури в Україні та зміни, внесені Верховною Радою України 3 квітня 2003 р. до деяких законів щодо свободи слова, оскільки ці зміни спрямовані на посилення захисту прав журналістів, зокрема в питанні їхньої відповідальності за поширення інформації та доступу до офіційних документів. Асамблея має сильну надію, що ці положення виконуватимуться належним чином органами влади всіх рівнів (національного, регіонального та місцевого).
13. Асамблея рада відзначити той факт, що Україна була однією з перших країн-членів Ради Європи, яка погодилась оприлюднити звіт експертів Ради Європи щодо стану свободи слова та інформації в Україні відповідно до Рекомендації Асамблеї № 1589 (2003) від 28 січня 2003 p..
14. Вкрай важливим є створення справедливої та функціонуючої системи громадського мовлення в Україні. У цьому відношенні, Асамблея вітає той факт, що тексти наступних законопроектів були подані до Ради Європи для їх розгляду у світлі попередніх рекомендацій експертів Ради Європи: “Про телебачення та радіомовлення” (нова редакція), “Про внесення змін до статті 13 Закону України “Про телебачення та радіомовлення “, “Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення” (нова редакція), “Про внесення деяких змін до Закону України “Про телебачення та радіомовлення” (стосовно правового регулювання у сфері супутникового та кабельного теле-, радіомовлення), “Про внесення змін до Закону України “Про друковані засоби масової
інформації (пресу) в Україні”, “Про внесення змін до деяких законів України” (стосовно відповідальності за
порушення законодавства про друковані ЗМІ), а також проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо захисту державної таємниці). При цьому буде важливим відмежувати цей сектор, який є життєво необхідним для вільного формування громадської думки, від будь-якого політичного впливу, особливо з огляду на президентські вибори в наступному році. Асамблея таким чином закликає органи влади України виконати у тісній співпраці з відповідними органами Ради Європи рекомендації, що були раніше зроблені експертами Ради Європи. Асамблея також очікує, що закони про інформацію та друковані засоби масової інформації, зміни до
яких наразі розглядаються Верховною Радою Україною, будуть подані до Ради Європи для їх аналізу заздалегідь до часу їх прийняття.
(…)
(…)
3. Щодо решти зобов’язань України у сфері національного законодавства та проведення реформ Асамблея закликає органи влади України й надалі продовжувати відповідну діяльність, а також посилити співпрацю з Радою Європи для забезпечення повної відповідності українського законодавства та практики стандартам і принципам Ради Європи, особливо стандартам, гарантованим Європейською Конвенцією з прав людини, а також повну відповідність рішенням Європейського Суду з прав людини. Це стосується індивідуальних та загальних заходів, що можуть вимагатись Комітетом Міністрів.
(…)
5. Асамблея визнає, що правова реформа дійсно мала прогрес у багатьох сферах, але одночасно Асамблея є схвильованою недостатнім рівнем правозастосування та наголошує на необхідності належного виконання існуючого законодавства. Зокрема, Асамблея висловлює своє глибоке занепокоєння щодо повільного прогресу у впровадженні принципів та стандартів Ради Європи органами влади України, що підтверджується наступним:
і. відсутністю результатів у притягненні до суду винних у вбивстві журналіста Гонгадзе;
іі. нечіткими результатами розслідування справи залякування та побиття члена парламенту Єльяшкевича;
ііі. накладенням непропорційних покарань на осіб, які брали участь у політичній демонстрації 9 березня 2001 року і які дотепер утримуються у в’язниці, а тому можуть вважатись політичними в’язнями в Україні;
iv. практикою систематичних вказівок, що даються найвищим посадовцем (the highest executive) Генеральній прокуратурі стосовно окремих справ кримінального переслідування та, зокрема, тих, що стосуються журналістів;
v. численними випадками переслідування Генеральною прокуратурою та Вищою радою юстиції суддів, які намагаються приймати рішення, ґрунтуючись на законі;
vi. відсутністю доступу опозиційних політичних сил, представлених у парламенті, до електронних засобів масової
інформації, особливо тих, що контролюються державою;
vii. продовженням практики надання журналістам певним чином офіційно схвалених настанов щодо висвітлення подій (так звані “темники”) як нового виду прихованої цензури;
viii. тим фактом, що остання версія проекту Кримінально-процесуального кодексу в ряді своїх положень є
несумісною зі стандартами Ради Європи, гарантованими Європейською Конвенцією з прав людини та судової практикою Європейського Суду з прав людини.
(…)
9. Асамблея закликає органи влади України вжити відповідних заходів для забезпечення права на інформацію через іноземні засоби масової інформації.
(…)
11. Асамблея засуджує дуже часті випадки насильства проти журналістів (найвизначнішими серед яких є вбивства Георгія Гонгадзе в 2000 році та Ігоря Александрова у 2001 році) та низький рівень розкриття цих злочинів. Асамблея також схвильована зловживаннями, особливо в регіонах, з боку податкових, регуляторних органів та органів внутрішніх справ, спрямованими на залякування опозиційних ЗМІ. Асамблея повторює свій заклик до органів влади України проводити свою політику щодо засобів масової інформації таким чином, щоб переконливо продемонструвати свою повагу до свободи слова в країні. У цьому відношенні Асамблея також закликає органи влади України забезпечити опозицію справедливим доступом до державних загальнонаціональних та регіональних каналів телебачення.
12. Асамблея схвильована спробами президентської адміністрації встановити ще щільніший контроль над державними, контрольованими олігархами та незалежними засобами масової інформації. У цьому відношенні Асамблея вітає постанову Верховної Ради України, прийняту 16 січня 2003 p., з питань політичної цензури в Україні та зміни, внесені Верховною Радою України 3 квітня 2003 р. до деяких законів щодо свободи слова, оскільки ці зміни спрямовані на посилення захисту прав журналістів, зокрема в питанні їхньої відповідальності за поширення інформації та доступу до офіційних документів. Асамблея має сильну надію, що ці положення виконуватимуться належним чином органами влади всіх рівнів (національного, регіонального та місцевого).
13. Асамблея рада відзначити той факт, що Україна була однією з перших країн-членів Ради Європи, яка погодилась оприлюднити звіт експертів Ради Європи щодо стану свободи слова та інформації в Україні відповідно до Рекомендації Асамблеї № 1589 (2003) від 28 січня 2003 p..
14. Вкрай важливим є створення справедливої та функціонуючої системи громадського мовлення в Україні. У цьому відношенні, Асамблея вітає той факт, що тексти наступних законопроектів були подані до Ради Європи для їх розгляду у світлі попередніх рекомендацій експертів Ради Європи: “Про телебачення та радіомовлення” (нова редакція), “Про внесення змін до статті 13 Закону України “Про телебачення та радіомовлення “, “Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення” (нова редакція), “Про внесення деяких змін до Закону України “Про телебачення та радіомовлення” (стосовно правового регулювання у сфері супутникового та кабельного теле-, радіомовлення), “Про внесення змін до Закону України “Про друковані засоби масової
інформації (пресу) в Україні”, “Про внесення змін до деяких законів України” (стосовно відповідальності за
порушення законодавства про друковані ЗМІ), а також проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо захисту державної таємниці). При цьому буде важливим відмежувати цей сектор, який є життєво необхідним для вільного формування громадської думки, від будь-якого політичного впливу, особливо з огляду на президентські вибори в наступному році. Асамблея таким чином закликає органи влади України виконати у тісній співпраці з відповідними органами Ради Європи рекомендації, що були раніше зроблені експертами Ради Європи. Асамблея також очікує, що закони про інформацію та друковані засоби масової інформації, зміни до
яких наразі розглядаються Верховною Радою Україною, будуть подані до Ради Європи для їх аналізу заздалегідь до часу їх прийняття.
(…)