У Рішенні у справі “Селламі проти Франції” ( Sellami vs France, 61470/15) від 17 грудня 2020 року Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення статті 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів).
Справа стосувалася засудження журналіста за використання матеріалів кримінального провадження та публікацію фоторобота ймовірного злочинця з порушенням таємниці досудового розслідування.
ЄСПЛ не знайшов вагомих підстав для того, щоб поставити під сумнів оцінку національних судів, які, по-перше, встановили, що інтерес в інформуванні громадськості не обґрунтовував використання доказу, а по-друге, публікація матеріалу мала негативний вплив на перебіг досудового розслідування.
Обставини справи:
Заявником у справі є Стефан Селламі, журналіст відомого французького спеціалізованого журналу Le Nouveau Détective, у якому публікувалися статті про кримінальні правопорушення.
2011 року у Франції відбувся ряд злочинів: 23 грудня у Парижі згвалтували двох жінок, одну з яких намагалися вбити; 28 грудня у місті Етамп згвалували 15-річну дівчинку.
30 грудня 2011 року відділ судово-медичної ідентифікації на основі показань однієї із жертв склав фоторобот ймовірного злочинця, а 3 січня 2012 року стосовно всіх трьох злочинів розпочалося досудове розслідування.
Журнал Le Nouveau Détective відреагував на події, розмістивши 11 січня 2012 року інформацію про фоторобот ймовірного злочинця. Наступного дня щоденна газета Le Parisien присвятила цілу сторінку публікації трьох статей Стефана Селламі про вчинені злочини. Однак на той час виявилося, що фоторобот не відповідав підозрюваному, затриманому правоохоронцями. Публікація матеріалу спричинила велику кількість телефонних дзвінків від свідків до поліції, які за певних обставин бачили чоловіка схожого на фоторобот. Таким чином, відбулася дезінформація читацької аудиторії.
Через витік інформації прокурор розпочав досудове розслідування у зв’язку з порушенням журналістом таємниці слідства. 21 листопада 2012 року Паризький кримінальний суд визнав Селламі винним у поширенні інформації з порушенням таємниці слідства та зобов’язав сплатити штраф у розмірі 8 тис. євро. 16 січня 2014 року Апеляційний суд таке рішення підтримав, зменшивши штраф до 3 тис. євро. Касація, у свою чергу, погодилася з попередніми рішеннями судів.
Рішення суду:
Розглядаючи справу, ЄСПЛ зазначив, що втручання у свободу вираження журналіста передбачалося національним законодавством, переслідувало легітимну мету та було необхідним у демократичному суспільстві.
На основі критеріїв балансування свободи вираження та заборони розголошення конфіденційної інформації, Суд встановив таке:
Спосіб отримання інформації
Визначення незаконного способу отримання інформації не є вирішальним критерієм при оцінці дотримання журналістом своїх професійних обов’язків. Хоча заявник отримав інформацію про відкриття досудового розслідування від поліції, а також був ознайомлений з фотороботом ймовірного злочинця, це не означає автоматичне припинення захисту таємниці досудового розслідування. Тому у даній справі, ЄСПЛ погодився з позицією національних судів, що заявник, журналіст за фахом, повинен був знати, що фоторобот, яким він володів і планував опублікувати, охоплювався таємницею досудового розслідування.
Зміст статті
До моменту публікації матеріалу фоторобот вже не відповідав опису ймовірного злочинця, а статті автора були нерелевантними. Тому, опублікувавши їх, заявник не перевірив достовірність джерела інформації, тим самим, порушивши обов’язки журналіста.
Вплив статті на хід кримінального провадження
Публікація статті та розміщення фоторобота перешкодили повноцінному ходу розслідування злочину, оскільки деякі читачі сприйняли їх як виклик свідків. Це спричинило велику кількість телефонних дзвінків до поліції та дисбалансувало роботу органу. Таким чином, заявник втрутився у проведення досудового слідства, яке перебувало на початковій стадії – встановлення та затримання підозрюваного.
Внесок у публічну дискусію
Тема статті становила публічний інтерес для суспільства, оскільки стосувалася розслідування серії згвалтувань та збройних нападів на жінок у Парижі та передмісті. Проте сенсаційність подачі матеріалу мала на меті, перш за все, задовольнити цікавість аудиторії, а по-друге, неточність інформації, розміщеної у статтях заявника, вводила читачів в оману. У такому разі зацікавленість в інформуванні громадськості не виправдовує використання фоторобота з метою його подальшого поширення.
Вторгнення у приватне життя підозрюваного/обвинуваченого.
Розроблений правоохоронцями фоторобот ймовірного злочинця підпадає під таємницю розслідування. Конфіденційний характер інформації про хід розслідування є гарантією захисту прав та інтересів учасників кримінального провадження, а також збереження засобів доказування. Як випливає, з обставин справи, заявник поширив фоторобот особи “N” та супровідні статті про визнання її злочинцем, винним у вчиненні згвалтувань та збройних нападів на жінок. Проте ця особа втратила статус підозрюваного на момент зазначеної публікації, тому поширення цих відомостей журналістом є порушенням щодо такої особи презумпції невинуватості.
|
Висвітлення злочинів у ЗМІ вимагає від журналістів виваженого підходу та урахування чутливості такої тематики. Журналісти мають звертати увагу:
|
Відтак, Суд встановив відсутність порушення статті 10 Конвенції.
Повний текст рішення доступний французькою мовою за посиланням.
Прес-реліз рішення доступний англійською мовою за посиланням.
Огляд рішення підготували експерти Центру демократії та верховенства права.