Matúz проти Угорщини –
(73571/10)

Рішення від 21.10.2014 (Секція 2)

Стаття 10

Стаття 10-1

Свобода вираження поглядів

Журналіст був звільнений за публікацію книги з
критикою свого роботодавця, чим порушував умову конфіденційності: встановлено порушення.

Факти

Заявник – угорський журналіст, який був прийнятий на
роботу в державну телерадіокомпанію.

У 2004 році він був звільнений за порушення умови
про конфіденційність після того, як опублікував книгу зі звинуваченнями
директора своєї компанії у цензурі. Заявник оскаржував своє звільнення в
національних судах, але не досяг успіху.

Закон

Стаття 10: звільнення заявника становило втручання в
реалізацію його права, що захищається статтею 10, так як рішення було
прийнято тільки на підставі факту самої публікації його книги, без подальшого
розгляду його професійних можливостей.

Книга здебільшого стосувалася питання суспільного
інтересу і жодна третя сторона ніколи не скаржилася на її зміст.

Беручи до уваги роль, яку відіграють журналісти в
демократичному суспільстві та їх обов’язки робити свій внесок у, а також сприяти
громадському обговоренню, то обмеження конфіденційності та право вільного
вибору не можуть застосовуватися до них з однаковою силою, враховуючи їхню
роль у поширенні інформації та ідей.

Крім того, в конкретному контексті справи заявника,
його обов’язок лояльності та утримання від поширення інформації має зважуватися
із врахуванням публічного характеру телекомпанії, в якій він працював.

У зв’язку з цим влада країни повинна приділяти
особливу увагу суспільним інтересам у прив’язці до поведінки заявника. Крім
того, тоді як справжність документів, опублікованих заявником, ніколи не
піддавалася сумніву, деякі з його висловлювань являли собою оціночні
судження, істинність яких не підлягають доказуванню.

І хоча публікація документів у книзі заявника є
порушенням конфіденційності, їх зміст вже був доступним громадськості через
інтернет-видання, перш ніж книга була опублікована.

Що стосується мотивів заявника, а саме – привернення
уваги громадськості до цензури в рамках державного телебачення – його
сумлінність ніколи не піддавалася сумніву в ході внутрішнього розслідування.

Крім того, книга була опублікована вже після
чисельних невдалих намагань заявника оскаржити цензуру з боку роботодавця.
Крім того, негайне звільнення цього працівника є достатньо суворою санкцією.

Зрештою, суди встановили вину заявника виключно на
тій підставі, що внаслідок видання книги він порушив свої договірні
зобов’язання, не враховуючи той аргумент, що він реалізував своє право на
свободу висловлювання поглядів у інтересах суспільства.

Таким чином, національні суди не проаналізували, чи міг
вплинути і яким чином зміст книги заявника та контекст її публікації на
допустиме обмеження його свободи вираження думок.

Отже, втручання в право заявника на свободу
вираження поглядів не було “необхідним у демократичному
суспільстві”.

Висновок: встановлено порушення (одноголосно).

Стаття 41:

5000 євро в якості компенсації матеріальної та
моральної шкоди.

(Дивіться також Фуентес Бобо проти Іспанії,
39293/98, 29 лютого 2000 року та Войтас-Калета проти Польщі, 20436/02, 16
липня 2009 року, Інформаційний бюлетень 121).