На прохання Українського радіо експерти Центру демократії та верховенства права – Ігор Розкладай, заступник директорки, головний експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах, Євгенія Стаднік, юристка, старша проєктна менеджерка напряму “Незалежні медіа”, координаторка Незалежної медійної ради та Павло Бурдяк, аналітик напряму “Незалежні медіа” – розповіли про правила та алгоритми соцмережі і її дії під час війни. Читайте матеріал “Українського радіо” нижче чи слухайте за посиланням.
Рівно 20 років тому — 4 лютого 2004 року — мало кому тоді відомий студент Гарварду Марк Цукерберг і троє його товаришів заснували Facebook — мережу для студентів деяких американських університетів. Нині це — найбільша соціальна мережа у світі. У липні минулого року компанія Мeta Platforms, якій належить Facebook, повідомила: щомісячна кількість користувачів цієї соцмережі перевищила 3 мільярди осіб. “Facebook — історія про емоції, закидання емоційних гачків”, – стверджує експертка Аліна Бондарчук. Водночас аналітик Павло Бурдяк констатує, що правила і алгоритми соцмереж не писалися для країни, яка зазнала військової агресії. Тому у Facebook є “переважання котиків-песиків над контентом про війну”, — вважає Павло Бурдяк. Докладніше про соцмережі — сюжет журналістки Українського Радіо Ірини Жданової.
“Яка я сьогодні квіточка?”
Завдяки соціальним мережам, і зокрема фейсбуку, ми можемо бути на зв’язку з друзями, знайомитися, ділитися інформацією та брати участь у дискусіях на важливі для нас теми. Можливості, які надають соціальні мережі, справді невичерпні. Втім перебування у віртуальному світі вимагає певної обережності. Найперше, про що варто подбати, це про захист персональних даних. Особливо на цьому стали наголошувати після подій 2016-го року. Тоді компанія Cambridge Analytica застосовувала технології глибинного аналізу даних виборців, зокрема, їхньої особистої інформації із соціальних мереж. І використовувала цю інформацію, щоб розробляти і надсилати виборцям персоналізовану агітаційну рекламу. Про цей випадок, який став справжнім шоком для всього світу, розповідає старша проєктна менеджерка напряму “Незалежні медіа” Центру демократії та верховенства права, юристка Євгенія Стаднік:
“Компанія збирала дані користувачів із Facebook з усього світу, але найбільше даних збиралося саме з американців. Що відбувалося? Користувачі мережі Facebook проходили тест на кшталт “Яка я сьогодні квіточка?”, який був розроблений росіянином. Не було відомо взагалі, що це за тест, куди передавалися ці дані. За розслідуваннями, які проводилися The Guardian та іншими медіа, було з’ясовано, що чоловік, який створив цей тест, був безпосередньо пов’язаний із Cambridge Analytica. І, власне, люди, які пройшли цей тест, надали дані про себе, бо там були питання, які визначали психотипи та інші важливі характеристики людей, і надали доступ до друзів цих протестованих користувачів. При тому, що їхні друзі та родичі цього тесту не проходили, але тест ці дані отримав. Потім ці дані “зливалися” до Cambridge Analytica, яка була замовлена на кампанію Дональда Трампа, щоби зібрати портфоліо користувача, який міг би за нього проголосувати. Як сказали потім у Facebook, зібрали дані про приблизно 500 млн користувачів – по 5 тисяч одиниць інформації на одного користувача. Створилися профілі по кожному користувачу і таким чином ця інформація дала можливість Cambridge Analytica визначити, хто потенційно може бути виборцем Дональда Трампа. В основному вони збирали дані про те, хто коливався з вибором. З їхньої сторони вони провернули геніальну штуку – використовували ці дані для того, щоб переконувати цих людей голосувати за Трампа, застосовуючи технології цифрового морфінгу, коли на зображення кандидата накладаються риси виборця і вони є абсолютно непомітними. Проте було науково доведено, що чим більше людина схожа на тебе, тим більше вона буде тобі подобатися. Відповідно, потім ці листівки з цим кандидатом надсилалися цим людям і люди були схильні відповідно за нього голосувати. Це все не було б можливим, якби не збиралися всі ці дані користувачів соціальних мереж”.
“Не пересилайте документи через соцмережі”
На сьогодні ймовірність такого використання особистої інформації менша. Адже ця історія спричинила величезний скандал і спонукала світ розробляти суворіше законодавство для захисту персональних даних. Однак обережність і зараз не завадить, і варто дотримуватися певних рекомендацій, – радить Євгенія Стаднік:
“Я рекомендую, по-перше, не публікувати ту інформацію, яка може безпосередньо використатися в певних шахрайських схемах проти вас. Банківські дані не варто публікувати, також я не рекомендую публікувати номер телефону, особисті (не робочі) емейли, особливо ті, до яких ви прив’язуєте банківські рахунки або інші важливі системи, які можуть через емейл навести певних людей до цих систем. Йдеться, наприклад, про лікарні, банки, які завдяки цьому емейлу можуть допомогти зламати ваші акаунти.
Обов’язково має бути двофакторна аутентифікація в соціальних мережах, це буде ваш захист від того, щоб вас зламали, або принаймні це буде дуже важко. Також дивіться, кого ви приймаєте в друзі, тому що якщо ви не знаєте людину, яка додалася до вас, ви не знаєте, як вона може використовувати вашу особисту інформацію, яку ви розміщуєте у себе на сторінці. Не розповсюджуйте Бог знає куди ваші персональні дані, зокрема – у телеграм. Не пересилайте ваші документи через соціальні мережі: ваші паспорти, ідентифікаційні номери. Майте якийсь захищений канал, де ви можете це робити. Я, наприклад, зазвичай надсилаю все через пошту.
Ще дуже важливо: перед тим, як ви використовуєте будь-які додатки, які розповсюджуються через соціальні мережі, перевіряйте походження цих додатків, особливо коли йдеться про додатки з ШІ. Перевіряйте, яку інформацію цей додаток про вас бере, тому що невідомо, куди ця інформація піде далі. На жаль, такі додатки можуть пропускатися в соціальні мережі. Вони можуть і не нести жодної загрози, а можуть й нести і ви не дізнаєтеся про це, поки з вами не станеться якась біда. Адже це може бути збір прямого чи непрямого таргетингу, а може бути й щось більш серйозне, наприклад, профілювання людей для змушення їх робити якісь вибори, дезінформаційний вплив”.
“Facebook – історія про емоції, закидання емоційних гачків”
Дезінформація – це справді велика загроза, яку необхідно виявляти й знешкоджувати. Як це роблять фахівці Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України, розповідає керівниця Департаменту збору та моніторингу інформації Аліна Бондарчук.
“У нас є моніторинговий чат-бот, який фіксує все, що “залітає” в український простір. Наприклад, фейкова реклама щодо отримання виплат, яка влітку “гуляла” у Facebook, про те, що мають виплачувати по 6500 кожній внутрішньо переміщеній особі, якщо заповнити анкету та перейти за посиланням. Люди почали репостити, перекидати знайомим, друзям. Ми за 3 години “зловили” майже 1,5 млн поширень і зрозуміли, що ця історія вже є загрозою для національної безпеки, і її треба припиняти – пояснювати людям, що це небезпечно, що це, скоріш за все, історія про збір даних, інформації про банківські картки. Адже там було потрібно вводити номер картки, CVV, термін дії карти, на яку нібито мали перекидати кошти.
Якщо говорити про Facebook, то ця соціальна мережа має особливість, яка полягає у віковій категорії. Вікова категорія Facebook, станом на сьогодні, – це 38+ років. Це більше батьки, бабусі, дідусі, це історія про шкільні та університетські групи. Там дуже поширена історія з ботофермами, тому ця соцмережа – це історія про емоції, закидання емоційних гачків. Коли ми бачимо, наприклад, поширення якоїсь новини – це завжди оповито якоюсь емоційною історією. “Когось збили, когось вбили, хтось когось зарізав, щось відбулося, ви всі знаєте цю людину”. Люди переходять і їм на телефон заноситься якийсь вірус абощо.
Якщо брати в порівнянні, наприклад, із Tik Tok, то останній – це більше молодіжна історія. Якщо так написати у Tik Tok, то на новину ніхто не зреагує. А якщо у Facebook, наприклад в групу “Матусі Хмельницького”, яка має близько 200 тисяч підписників, закинути публікацію про те, що “в такій-то школі відбулась така-то історія, переходьте негайно, дивіться всі”, то туди й перейдуть всі, бо це Хмельницький, всі знають цю школу і думають, що це дійсно правда”.
Дослідження USAID-Internews щодо ставлення українців до медіа та споживання різних типів медіа у 2023 році показало, що більшість українців, а саме 76 %, отримують новини із соціальних мереж. Головним джерелом новин є телеграм-канали, фейсбук в цьому аспекті посідає друге місце. Втім, шукаючи новини у соцмережах, є ризик натрапити на фейки, маніпуляції та пропаганду.
“Переважання фото котиків-песиків над новинним контентом про війну”
Якщо сумнівну новину у фейсбуці постить знайоме медіа, то варто для початку переконатися, що це його справжня сторінка. Вона повинна мати синю позначку з галочкою. Це означає, що компанія Meta перевірила і підтвердила справжність сторінки. Великі ЗМІ як правило проходять таку верифікацію. Нещодавно Центр демократії та верховенства права презентував дослідження про вплив соціальних мереж на український медіа-простір після початку повномасштабної війни. Зокрема, звернули увагу на модерацію соціальних мереж. Аналітик Павло Бурдяк зазначив, що одна із найбільш поширених проблем – це обмеження дописів про війну.
“Найбільше труднощів в українських медіа та блогерів виникає на платформах Meta – Facebook, Instagram. Власне, вони зазначають, що проблеми виникають із обмеженнями постів про війну, із переважанням легкого контенту від друзів. Ймовірно, це переважання фото котиків-песиків над новинним контентом про війну. Також нарікають на брак комунікації з боку платформи. Правила і алгоритми соцмереж, які визначають, що ми можемо публікувати, а що – ні, розраховані здебільшого на мирний час. Вони не писалися для країни, в якій йде війна”.
“Meta не видаляє контент лише тому, що він про війну в Україні”
Під час експертної дискусії в агенції Укрінформ про соціальні мережі під час війни питання модерації контенту та обмеження дописів про війну прокоментувала керівниця регіональної політики Центральної та Східної Європи в компанії Meta Катерина Крук.
“У нас немає політики, яка видаляє контент просто через те, що він про війну в Україні. Ми робимо свої видалення і свої кроки стосовно контенту лише на підставі правил, каталог яких ми озвучили і оприлюднили публічно. Такої категорії, що “ти просто пишеш про війну” немає. Але дуже часто є нерозуміння цих правил, раніше згадувалося багато про слова, які є мовою ненависті. Те, що в Україні це вважається прийнятним таким чином висловлюватися про росіян, не знімає того, що це слово є мовою ненависті стосовно певного народу. Часто також є можливим порушення політики приватності. Тобто в нас дуже часто є пояснення, що “мені видалили пост чи наклали санкцію через те, що я просто пишу про війну в Україні”, де насправді людина порушила конкретні правила. Треба зрозуміти, подивитися, що ви порушили, щоб не повторювати цю помилку”.
Таким чином уникнути блокування контенту можна уникаючи слів-тригерів, які вважаються мовою ворожнечі. У липні 2022-го року Міністерство цифрової трансформації звернулося з листом до президента з глобальної політики корпорації Meta Ніка Клегга щодо модерації українського контенту. У листі висловили прохання відкрити правила з модерації українського контенту. А також поділитися списком заборонених слів, які сприймаються системою як неприйнятні, аби уникнути масових блокувань. Втім, на сьогодні повного і вичерпного переліку таких слів у відкритому доступі немає.
Штучний інтелект у соцмережах і шахрайство
В історії соціальних мереж вже було чимало знакових подій. А одна з них відбувається перед нашими очима. Це все більш масове використання можливостей штучного інтелекту. Якщо говорити про виклики з цим пов’язані, то фахівці відзначають, що вже сьогодні буває складно розрізнити – де реальне відео чи аудіо, а де згенероване штучним інтелектом. А надалі це ставатиме ще складніше, – каже керівниця регіональної політики Центральної та Східної Європи в компанії Meta Катерина Крук.
“Найбільший виклик – це швидкість розвитку технологій, коли через певний час (а це доволі близьке майбутнє) просто голим оком людина не відрізнить, чи цей контент справжній, чи він згенерований штучним інтелектом. Ще гірше, коли це аудіо, бо там ще більше поле для маніпуляцій, і ти не маєш візуального ряду, щоб співставити слова з мімікою, інтонацією тощо.”
Ще влітку інформаційне агентство Reuters повідомляло, що низка найбільших технологічних компаній взяли на себе зобов’язання позначати так званим “водяним знаком” контент, створений штучним інтелектом. Для цього і мають розробити систему цих “водяних знаків” для текстів, зображень, аудіо та відео, створених штучним інтелектом. Але тут постає питання: чи дотримуватимуться правил ті виробники контенту, які прагнуть за допомогою штучного інтелекту ввести в оману користувачів? Головний експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай наводить приклад, як вже зараз штучно генерований контент використовують для недобросовісної реклами.
“Зараз пішло дуже сильне засилля реклами всіляких дуже сумнівних засобів, пов’язаних із медициною. В одній з них текст начебто начитує Алла Мазур, голос достатньо схожий на неї. Тут, скоріше за все, застосована технологія ШІ, де просто вклали підібраний голос та необхідний текст і вона начебто говорить. Зараз такої реклами дуже багато, при тому, що є велике питання до мети такої реклами. Коли я іноді перевіряю весь ланцюжок, то в рекламі просять дати ваш телефон та ім’я і вам начебто дадуть ці препарати. Це може бути збір персональних даних, тобто будь-який тип шахрайства, це може бути нав’язування сервісів та викачування з вас грошей. Способів шахрайства дуже багато, але сам шахрайський спосіб поширення вже має насторожити, що тут щось не так”.
“Запустити брехню – це одна секунда, а виправдовуватися можна роками”
Керівниця Департаменту збору та моніторингу інформації Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України Аліна Бондарчук каже, що штучний інтелект активно використовується російською пропагандою. Зокрема застосовують так звані діпфейки, коли фальшиве відео дуже реалістичне.
“Ми нещодавно розповідали про новий фільм, який називався “Нова історія України. Володимир Зеленський”. Він повністю побудований на ШІ і на діпфейку, тобто люди у фільмі грають Зеленського, який має лице Зеленського, Байдена, який має лице Байдена. І у фільмі вони роблять дії президентів, які насправді не виконували, і говорять слова, яких насправді не говорили. Тобто псевдодокументалістика використовується вже як факт, який буде описувати історію Росії. Вони заміщають факти, яких не існує, ось цим діпфейком й кажуть цим штучним “ротом” те, чого насправді немає. Це дуже страшна перспектива в плані розвінчування, тому що ми нікуди нікуди від розвінчувань не втечемо й, на жаль, будемо дуже багато виправдовуватися. Запустити брехню – це одна секунда, а виправдовуватися можна роками. Тому в цьому плані ми прогнозуємо, що надалі з ШІ, діпфейками буде дуже велика боротьба, оскільки бачимо, що якість діпфейків зростає, на експертизу треба більше часу. Якщо колись це було зроблено на тяп-ляп, то зараз це дуже професійно, дійсно схоже і люди, які не в контексті, які не слідкують за політикою, новинами, дуже легко можуть потрапити на цей гачок. Я не можу сказати, що в Україні все, що стосується нинішньої ситуації, мобілізації та іншого, несе загрозу. Але, наприклад, той же Захід: якщо ми бачимо мультфільм, в якому переданий голос Володимира Зеленського і нібито це французький продукт, домен, то тут треба чітко відділяти факти від фейку”.
Технології розвиваються невпинно, і поряд з надзвичайними можливостями, які завдяки цьому з’являються, виникають також все нові й нові ризики. І, певно, поки що найкраще, що кожен може робити, аби ці ризики зменшити, це навчатися критичного мислення та медіаграмотності.
Текст та фото – “Українське радіо”
