17 січня 2017 року Україна, вперше за 26 років своєї історії, спромоглася на рішучий крок, перетворивши 31 компанію державного телевізійного та радіомовлення в Національну суспільну телерадіокомпанію України (НСТУ). Це було не лише виконанням взятих на себе у 2003-2005 роках зобов’язань перед Радою Європи, але і гарантування Україною дотримання свободи слова. Створення Суспільного мовлення – такий же елемент демократії, як незалежне судочинство, вільні вибори, підзвітність державних інституцій платникам податків.
Умови, в яких створюється Суспільне мовлення, – надзвичайно складні. Жахливий стан приміщень, морально і фізично застаріла техніка, величезні борги (спадок уряду Миколи Азарова), мізерні зарплати співробітників, значна амортизація основних фондів, що подекуди доходить до 100%, втрата пільг щодо оренди приміщень та мораторій на реалізацію основних фондів.
Незважаючи на всі ці труднощі, за перші півтора року свого існування, НСТУ продемонструвала рішучість до втілення реформи у життя. Була запроваджена нова система управління, проведено різке скорочення штату, а решті працівників підвищено оклади, усунені тіньові схеми, уніфікована і змінена сітка мовлення та принципи роботи Суспільного, створена Редакційна рада, розроблена політика забезпечення прав національних меншин, проводиться робота щодо обліку масивів програм та оформлення авторських прав на них. Компанія перейшла на закупівлю товарів і послуг через систему ProZorro, демонструючи свою відкритість. І нарешті, у 2018 році було вперше замовлено незалежний аудит компанії за неповний рік роботи.
Всі ці заходи впроваджуються при жорсткому недофінансуванні Суспільного мовлення, яке станом на жовтень 2018 року поставило найбільший медіа-холдинг країни (НСТУ включає в себе 28 радіостанцій та 28 телеканалів, у тому числі загальнонаціональні та регіонально канали мовлення, що покривають окуповані території, зокрема Радіо “Голос Донбасу”, телеканал “UA: ДОНБАС”, Радіо “Пульс” та телеканал “UA: КРИМ”) на межу банкрутства. Концерн РРТ уже вимкнув аналогове телевізійне мовлення за борг в суму понад 80 млн грн.
Ухвалюючи бюджет на 2018 рік, Верховна Рада України спочатку пішла на свідомий крок заниження суми з 1,5 млрд грн до 990 млн, а потім додатково, поправками комітету, зменшила суму під час голосування в другому читанні ще на 200 млн, виділивши Суспільному лише 50% від передбаченої законом “Про Суспільне телебачення і радіомовлення” суми, що є прямим порушенням закону. Ця сума виявилася найменшою в Європі, навіть у порівнянні з бюджетами таких країн як Болгарія, Румунія та Грузія.
Виділена сума фінансування виявилася катастрофічною, адже вона не лише не дає виробляти будь-який новий, якісний контент, а навіть не покриває фактичних обов’язкових витрат — трансляцію в аналоговому і цифровому мовленні, податки, оплату праці, закупівлю послуг.
З моменту створення Суспільне мовлення також зазнає системних публічних атак і тиску з метою дискредитації як обраного правління, так і самої ідеї незалежних мовників. Тільки в 2018 році відбулась низка фейкових протестів і зрежисованих у соціальних мережах скандалів, у зв’язку з конфліктом приналежної до родини члена бюджетного комітету парламенту, народного депутата Андрія Деркача ТРК “ЕРА”, яка продовжує мовити в ранковому ефірі Суспільного через судове забезпечення низки позовів.
В той же час Суспільне мовлення відіграє надважливу роль під час виборів, допомагаючи виборцям зрозуміти та почути кандидатів та їхні програми, незалежно від поточної конфігурації влада-опозиція. Аналітичні програми та дебати мали б з’явитися в ефірі каналів Суспільного мовлення уже за місяць, проте через недофінансування при вартості одного випуску програми від $ 7 до 10 тис. можливість появи таких важливих для суспільства перед виборами програм – під загрозою.
Проектом державного бюджету на 2019 рік на фінансування Суспільного передбачена сума 1,8 млрд грн. Проте народними депутатами Антоном Яценком та Віктором Бондаром уже зареєстрована поправка, яка пропонує забрати з цієї суми 1,04 млрд грн., тобто урізати фінансування Суспільного на 66%.
Такі дії є прямим замахом не лише на незалежну редакційну політику Суспільного мовлення, але і на його існування. Міжнародні зобов’язання України полягають не у формальній, «для галочки», зміні вивіски, а саме в забезпеченні належного і ефективного існування мовника, зокрема відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (96) 10, R (99) 15, CM/REC (2007) 3, REC (2007) 2, 1878 (2009) CM/REC (2012) 1 та Резолюції ПАРЄ 1466 (2005), 2179 (2017). Зобов’язання щодо створення ефективної системи Суспільного мовлення є також зобов’язанням Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС (Додаток 37, стаття 397).
Успішне втілення цієї реформи – один з важливих елементів розвитку демократії і стабільності в країні, у той час як атаки і тиск ведуть державу в бік авторитаризму та нестабільності, чим широко користується Російська федерація.
Враховуючи вищезазначене, громадські та правозахисні організації закликають Верховну Раду України проявити державницький підхід та здатність до ухвалення серйозних і прогресивних рішень, що закладають фундамент України на десятиліття. Зокрема, в обсязі, передбаченому Законом України “Про суспільне телебачення і радіомовлення”, забезпечити фінансування НСТУ, що дозволить Суспільному мовленню гарантувати максимальне неупереджене, збалансоване та якісне висвітлення суспільно-політичних подій, в цілому, та передвиборчої кампанії та участі кандидатів на президентських та парламентських виборах, зокрема.
Реанімаційний Пакет Реформ
Центр демократії та верховенства права
ГО “Інститут масової інформації”
ГО “Інститут розвитку регіональної преси”
ГО “Детектор медіа”
ГО “Платформа прав людини”
Фундація “Суспільність”
