Таку думку висловив директор ЦЕДЕМ Тарас Шевченко під час публічної дискусії «Громадянське суспільство та громадяни: старі проблеми, нові виклики і перспективи», організованої фондом «Демократичні ініціативи» 8 жовтня.
Значна частина суспільства бачить у громадських організаціях своїх представників на рівні місцевої або державної влади. За словами Тараса Шевченка, існує механізм, який дозволив би українцям підтримувати розвиток і посилення громадянського суспільства.
«Як на мене, найбільший шанс на зміни дає запровадження «відсоткової філантропії». Йдеться про можливість для частини громадян спрямувати певну частку своїх податків на фінансування громадських організацій. Це дає ГО незалежні джерела фінансування. Втім, важливо це правильно прописати, аби люди не витрачали надмірні зусилля – складне рішення дискредитує тему», – відзначив він.
До речі, така система водночас привчатиме громадян бути відповідальними та вирішувати, на що мають витрачатися їхні кошти, додає Тарас Шевченко. Модель «відсоткової філантропії» наразі працює у Польщі, Литві, Словаччині та Італії.
За даними дослідження фонду «Демократичні ініціативи», 50% українців вважають, що у їхніх містах чи селах потрібні громадські організації, а 65% громадян схвалюють обрання громадських активістів до Верховної Ради. Більше того, 77% опитаних вважають, що держава має сприяти розвитку НУО. А підтримувати громадянське суспільство українці готові не лише ставленням, а й гаманцем: 41% респондентів спрямували б частину своїх податків на роботу ГО, якби мали таке право.
Наразі громадський сектор в Україні зберігає суспільну підтримку, однак має нові виклики – таку оцінку озвучила директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. «Дуже цікава ситуація: з одного боку народ позитивно ставиться до громадянського суспільства і діяльності загалом. НУО мали позитивний рейтинг навіть тоді, коли люди негативно ставилися до всіх органів державної влади».
Водночас, за словами Ірини Бекешкіної, висока підтримка громадських організацій в Україні поєднується зі спадом суспільної активності серед самих громадян. Наприклад, 51% українців заявили, що не будуть долучатися до будь-яких громадських організацій (минулоріч таких було 36%). На 16,5% побільшало тих, кого така діяльність «взагалі не цікавить». Активною ж громадською діяльністю займається 7,5% опитаних, а волонтерами у 2019 році стали 9% громадян – удвічі менше, ніж у 2018 році.
Як припускають учасники дискусії, спад інтересу до громадського сектора – це зворотна сторона більшої довіри до влади. Адже раніше українці вважали, що громадські організації можуть тиснути на владу, а то й переймати її функції. Зараз же 70% громадян довіряє Президенту, тож позитивних змін вони чекають безпосередньо від держави.
Попри нові реалії, глобальне завдання громадського сектору лишається незмінним: утвердження позитивних змін у своїх сферах.
«Громадянське суспільство – це реальний і ефективний посередник, який буде протистояти популізму. І навіть той факт, що влада після протестів готова публічно обговорювати «формулу Штайнмаєра» доводить, що голос суспільства чують», – наводить приклад Євген Бистрицький, голова об’єднання «Виборча Рада UA».
Тарас Шевченко під час дискусії запропонував розглядати нові формати співпраці ГО та влади, зокрема проаналізувати механізм громадських рад при державних органах.
«В цілому ми пишаємося, що громадянське суспільство розвинуте і має багато механізмів. Але якщо взяти самі ради, то я маю сумнів, що ми пішли у правильному руслі. Це переросло у отримання статусів, перепусток, якими можна пишатися. Обмежене коло людей конкурує за можливості – замість забезпечення загальної відкритості і можливості брати участь. У розвинених демократіях таких рад немає. Можливо, час кардинально змінювати підходи?», – наголосив директор ЦЕДЕМ.