Сьомого березня 2013 року Кабінет Міністрів України у Верховный Раді України проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи національної безпеки України” (законопроект №2483; щодо кібернетичної безпеки України).

Відповідно до пояснювальної записки проект покликаний сформулювати  основні засади державної політики у сфері забезпечення кібернетичної безпеки України шляхом визначення основних реальних і потенційних загроз національній безпеці України кібернетичного характеру. Так, розробники законопроекту пропонують визначити у Законі України “Про основи національної безпеки України” поняття “кібербезпеки” та “кіберпростору”: кібернетичною безпекою (кібербезпекою) є стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави в кіберпросторі, а кібернетичним простором (кіберпростором) є середовище, яке виникає в результаті функціонування на основі єдиних принципів і за загальними правилами інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем. Також, пропонується внести зміни до визначення поняття “національної безпеки”: якщо раніше при віднесенні до національної безпеки поняття забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки розділялись, то законопроектом пропонується віднести до національної безпеки забезпечення інформаційної безпеки, в тому числі свободи слова, кібернетичної безпеки та захисту інформації. Таким чином, до інформаційної безпеки віднесли свободу слова, що за своєю суттю є антагністичними поняттями.

Окрім того, законопроект вносить суттєві доповнення до переліку основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України у сферах державної та інформаційної безпек. Зокрема, до загроз національній безпеці України в інформаційній сфері пропонується додатково віднести:

• використання засобів масової інформації, а також кіберпростору для поширення культу насильства, жорстокості, порнографії, пропаганди сепаратизму за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками;

• розголошення інформації, яка становить державну або іншу передбачену законом таємницю, а також службової і конфіденційної інформації, спрямованої на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

• неналежний рівень надійності і захищеності національної інформаційної інфраструктури в умовах надзвичайних ситуацій;

• несанкціоновані дії, спрямовані на порушення цілісності та доступності державних інформаційних ресурсів.

Особливо сумнівним є віднесення до цього переліку розголошення (…) службової і конфіденційної інформації, оскільки відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” така інформація може бути обмежена в доступі за умови проведення трискладового тесту відповідно до ч.2 ст.6 Закону, а режим доступу до конфіденційної інформації визначається або фізичною чи юридичною особою приватного права або законом з метою захист її інтересів. Відтак прямого зв’язку з т.зв. інформаційною безпекою може не існувати.

Також слід зауважити, що законопроект не містить положень щодо захисту від надмірної концентрації даних про фізичних осіб, шляхом створення тих чи інших реєстрів (профайлінгу).

Картка законопроекту – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=45998