Про це заявив директор ГО «Інститут Медіа Права» Тараса Шевченко під час прес-конференції, що відбулася в Українському кризовому медіа центрі.
Теперішня ситуація, що склалася на телебаченні з рекламою та спонсорством алкоголю, на думку Тараса Шевченка, пов’язана в цілому з медійним рекламним законодавством і з тим, як державні контролюючі органи виконують свої обов’язки стосовно контролю за дотриманням цього законодавства.
В Україні закон про рекламу дозволяє рекламувати алкоголь з 23 до 6 години ранку. Але в денний час, з 6 ранку до 23 години вечора, дозволяється спонсорство. Згідно діючого закону, на ТБ дозволяється показувати лише торгову марку того чи іншого алкогольного бренду. Прийняття такого законодавства було певним компромісом. «Коли приймався закон, всі учасники дискусії обговорювали, що вдень будуть зображуватися лише торгові марки і нічого іншого. Потім виявилося, що це так не працює. Якщо перші дні після прийняття закону алкогольні компанії давали лише назви своїх брендів на ТБ в статичному вигляді, то пройшло трохи більше часу і почали показувати та озвучувати вже динамічні ролики. Тобто, по суті, ми бачимо абсолютно ту ж рекламу, але юридично нас намагаються переконати, що це лише спонсорство. Алкогольні компанії фактично реєструють рекламний ролик як торгову марку, щоб обійти закон, подаючи це у вигляді спонсорства», − пояснив Тарас Шевченко.
Медіаюрист констатував: «З боку алкогольної індустрії, а також і медійної, все робиться для того, щоб обійти існуючу норму закону. Це накладається на слабку ефективність або неефективність і бездіяльність державних регуляторів. В першу чергу – Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Останнім часом певні наміри почали декларуватися, але конкретних кроків ми поки не побачили».
Тарас Шевченко також розповів, що в цивілізованих країнах, де держава надає регулятору, а в нашому випадку Нацраді повноваження, він повинен мати можливість виносити санкції за порушення реклами на телебаченні. При цьому він зауважив, що в Україні законодавство сформульоване таким чином, що в більшості випадків Нацрада визначає порушення і перенаправляє в орган із захисту прав споживачів. До того ж, діючі санкції надзвичайно дрібні і телеканалу абсолютно не шкідливі та практично нецікаві. «Наприклад, в деяких країнах рекламою займається антимонопольний комітет, який може виносити штрафи у відсотках від обертів компанії. Ось тоді це суттєво. Але якщо є фіксований штраф та він ще й дрібний, то компанії взагалі не бояться», − наголосив директор Інституту Медіа Права.
Підсумовуючи, Тарас Шевченко додав: «Виходить, що у нас беззубі органи державної влади, які мали би контролювати цю ситуацію, або не вмотивовані чи, можливо, взагалі вмотивовані іншою стороною. В такій ситуації, коли діє поміркований закон, поміркований компроміс просто не працює. Виходить, що, в тому числі, і громадські організації штовхають до ситуації, коли потрібно відстоювати повну заборону не тільки на рекламу, а й на спонсорство в денний час, якщо індустрія не здатна дотримуватися тих правил гри, які були погоджені».