КВІТЕНЬ 2009 – ЩЕ ОДНЕ ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ ЄВРОСУДУ.
Справа Társaság а Szabadságjogokért проти Угорщини (№ 37374/05) – нова віха у вирішенні справ щодо права НУО на інформацію.
Чотирнадцятого квітня 2009 року став історичним днем: в Європейському суді з прав людини було винесене рішення на користь Társaság а Szabadságjogokért (Угорського союзу громадянських свобод) щодо його скарги проти угорського уряду. Справа стосувалася того, що члени організації хотіли отримати інформацію про конституційну скаргу, яку у 2004 році подав один угорський депутат щодо питання відповідності проекту про внесення змін до кримінального кодексу (зокрема стосовно політики в області наркотиків) Конституції Угорщини. Однак ні через Конституційний суд Угорщини, ні через ланку загальних місцевих судів Угорському союзу громадянських свобод це зробити не вдалось – їм систематично відмовляли у праві на інформацію.
Рішення у справі Társaság а Szabadságjogokért проти Угорщини є справді безпрецедентним випадком, коли Європейський суд з прав людини одноголосно визнав, що свобода вираження поглядів, яка передбачена статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, включає в себе також право на отримання інформації від державних органів.
Як і Міжамериканський суд (Inter-American Court) у рішенні Рейєс проти Чилі (Reyes v. Chile), Європейський суд з прав людини підтвердив, що право на інформацію є необхідним для вільного вираження поглядів. Так як уряд утримує “монополію інформації”, то, згідно з рішенням суду, “закон не допускає використання довільних обмежень, які можуть стати однією з форм непрямої цензури”.
У своєму прес-релізі, Угорський союз громадянських свобод зазначає, що “хотів сформувати свою думку про деталі депутатського звернення ще перед тим, як рішення буде прийняте”.
Звертаючись до органу конституційної юрисдикції про отримання доступу до змісту конституційної скарги , організація посилалась на статтю 19 закону про охорону даних про особу і доступу до публічної інформації 1992 р. Відмовляючи в інформації, угорський уряд апелював до права приватності члена Парламенту, який представив свої погляди на політику у сфері наркотиків до угорського Конституційного суду.
Позиція Суду полягала в тому, що приватне життя депутата не співвідноситься з наданням чи відмовою в інформації та протирічить балансу особистого життя людини та права на інформацію. На думку Суду, це ” матиме фатальні наслідки для свободи вираження поглядів у сфері політики, якщо державні діячі зможуть вводити цензуру для преси та суспільних дискусій посилаючись лише на аргумент приватності фізичної особи”.
Дане рішення вкотре підтверджує вважливість права, яке вже міцно закріпилось у Європі якнайменше у 24 національних конституціях і 40 національних законах. Право на інформацію громадських організацій є необхідним для громади, яка потребує доступу до інформації уряду для захисту прав населення, боротьби з корупцією та участі у прийнятті рішень.