3 червня 2021 року український парламент прийняв в цілому законопроєкт №4184 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам”. Коротко про важливе для медійної сфери: оподатковуватимуть великі корпорації на кшталт Facebook, YouTube, Google, Amazon та інші популярні платформи. Давайте з’ясуємо, що ще чекає на український ринок.

У пояснювальній записці до прийнятого законопроєкту зазначено, що основною підставою для законодавчих змін була нерівність в оподаткуванні. Простими словами: компанії-резиденти (фізично перебувають у межах України) мають платити ПДВ (податок на додану вартість), а от компанії-нерезиденти такого обов’язку не мали, хоча електронні послуги в Україні вони надають. Аби усунути таку дискримінаційну політику, парламент встановив однакові правила оподаткування для всіх. Ще одним аргументом стала необхідність збільшити доходи Держбюджету.

Які зміни прийнято? По-перше, нерезидентів, що не мають постійного представництва в Україні і надають електронні послуги, визнали платниками податку. Наслідок – вони мають реєструватися як платники ПДВ. Також встановлений і перелік електронних послуг. До них належать:

• постачання зображень або текстів, в тому числі фотографій, електронних книжок та журналів;
• постачання аудіовізуальних творів, відео на замовлення, ігор, азартні ігри, включно з постачанням послуг з участі в таких іграх;
• надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх та розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів;
• надання у користування хмарних технологій для розміщення даних;
• постачання програмного забезпечення та оновлень до нього, дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;
• надання рекламних послуг в мережі «Інтернет», мобільних додатках та інших електронних ресурсах.

Винятки! До електронних послуг не відносять такі операції:

• постачання послуг, якщо при їх замовленні через Інтернет постачання послуг здійснюється без використання мережі (наприклад, замовлення товарів з-за кордону);
• постачання програмного забезпечення для електронних обчислювальних машин (включаючи комп’ютерні ігри), баз даних на матеріальних носіях;
• надання консультаційних послуг електронною поштою;;
• надання послуг з доступу до мережі Інтернет.

Крім того, з процедурних новел варто згадати правила визначення місця постачання електронних послуг (B2C), встановлення форми та порядку надсилання податкового повідомлення нерезиденту та скарги на таке рішення, визначення спрощеної процедури реєстрації платника ПДВ для постачальників-нерезидентів (спеціально розроблений веб-портал), можливість сплати податку в іноземній валюті та деякі інші спрощені процедури.

Як з цим у світі? 

Великі корпорації оподатковують не лише в Україні, а й по всьому світу, тому не можна сказати, що держава запровадила якусь новелу. Так, наприклад, Facebook платить податки у Ірландії, де розміщений його європейський офіс. Водночас, ЄС закликає робити податкову політику більш диверсифікованою і змушувати великі корпорації сплачувати податки не лише у країнах, де перебувають їхні офіси, а і в усіх державах, де вони ведуть діяльність. Такі пропозиції особливо часто лунають з другої половини 2020 року, і корпорації вже ведуть перемовини щодо можливих змін у податкові політики. Аналогічні тенденції спостерігаємо у Австралії, Казахстані та багатьох інших країнах. На додачу, останнім часом серед країн “Великої сімки” точаться палкі дебати щодо глобального оподаткування (так званого “global tax”) діяльності всесвітніх корпорацій. В процесі перемовин обговорюється встановлення мінімального податку, а також визначення місця (місць) його сплати.

Тож українське законодавство не встановлює якихось нових чи надмірних обмежень для Інтернет-посередників, будучи концептуально співмірним з іноземними практиками. Крім того, процедурний аспект покликаний спростити механізм сплати податку для нерезидентів, що надають електронні послуги. Втім, питанням залишається застосування таких норм на практиці та санкції у разі невиконання. Якщо Google не схоче сплачувати податок – що на нього очікує? Чи не популярне останнім часом блокування? Закон набирає чинності з наступного після публікації дня. Залишилося дочекатися підпису Президента і заразом – реакції технічних гігантів.

Картка законопроєкту: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=4184&skl=10