Петріна проти Румунії (Petrina v. Romania) No. 780601/01

Заявник, Liviu Petrina, народився у 1940 році, є громадянином Румунії і проживає в Бухаресті. Він є політиком.

У жовтні 1997 року під час телевізійної програми, яка стосувалась питань можливого прийняття проекту закону про доступ до інформації, яка міститься в архівах колишньої служби державної безпеки («the Securitate»), C.I. (журналіст сатиричного журналу Catavencu) стверджував, що Заявник співпрацював із даною службою. Цей самий журналіст, розвиваючи надалі свої звинувачення на адресу політика, опублікував у листопаді 1997 року статтю у сатиричному щотижневому виданні. В січні 1998 року інша стаття на ту ж тематику і яка містила аналогічні звинувачення, була опублікована в журналі Catavencu, але іншим журналістом M.D. Заявник подав два позови проти C.I. та M.D. відповідно за дифамацію та образу.

Обидва журналіста були виправдані національними судами, зокрема, на підставі того, що їхні ремарки були дуже загальними та невизначеними. У задоволенні цивільного позову Заявника було відмовлено.

У 2004 році Національною радою з питань дослідження архівів Департаменту державної безпеки «Securitate» була видана довідка про те, що Заявник ніколи не був у списку осіб, які співпрацювали із Securitate.

Після виправдання журналістів C.I. та M.D. національними судами, Заявник подав заяву про порушення його права на повагу до власної гідності та доброго імені. У своїй заяві він посилався на порушення статті 8 Конвенції, яка закріплює право на повагу до приватного і сімейного життя.

Суд зазначив, що предмет спору в даній ситуації, а саме – прийняття закону, який врегульовував би питання оприлюднення інформації стосовно тих, хто співпрацював із Департаментом державної безпеки Securitate – це питання, які знайшли своє широке висвітлення у засобах масової інформації, і відігравали вагому роль у румунському суспільстві. Співпраця політиків із цією службою становила дуже чутливу соціальну і моральну тематику в контексті історії Румунії.

Проте Суд зазначив, що незважаючи на сатиричне спрямування щотижневого видання Catavencu, оспорювані статті за своїм характером були образливими для Заявника, оскільки не було жодних доказів того, що він навіть належав колись до організації Securitate. Окрім того, важливо відмітити той факт, що повідомлення, які містились у статтях, були достатньо чіткими та спрямованими, без жодного іронічного чи гумористичного підтексту.

Суд відмітив, що у світлі характеру оспорюваних статей така «міра перебільшення» чи «провокації», яка була використана з боку журналістів, не була дозволена їм навіть в контексті принципів забезпечення свободи слова. Суд встановив, що реальність була перекручена без жодних фактичних на те підстав.

Твердження журналістів вийшли за межі допустимого, звинувачуючи Заявника у причетності до організації, яка використовувала репресивні заходи та терор у своїй діяльності в інтересах старого режиму. Окрім того, на той момент не було жодного законодавчо визначеного механізму, який визначав би можливість доступу до секретних файлів служби Securitate, за діяльність якої Заявник не може нести відповідальність.

Відповідно, Суд не був переконаний у тому, що підстави, з яких національні суди віддали перевагу захисту свободі слова журналістів, були достатніми, аби переважити право Заявника на повагу до його репутації. Таким чином, Суд одноголосно визнав, що мало місце порушення статті 8 Конвенції і призначив панові Петріна 5,000 євро нематеріальних збитків справедливої сатисфакції.

Рішення Суду наявне лише французскою мовою.