Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника Ахмета Їлдірима проти Туреччини (Yildirim v. Turkey, 2009), що стало одним із перших прецедентів, в якому суд чітко зазначив, що “інтернет став одним із основних засобів здійснення права на свободу вираження поглядів та свободи інформації”. Відтак, суд чітко дав зрозуміти, що доступ до онлайн контенту є фундаментальним правом людини, яке може бути обмежене лише у виняткових випадках, що підлягають повному судовому перегляду.

Обставини справи: сайт користувача ресурсу Google Sites Ахмета Їлдірима був заблокований турецьким регулятором внаслідок судового наказу про заблокування доступу до усього домену Google Sites, оскільки він містив образливі висловлювання на адресу Мустафи Кемала Ататюрка, засновника Турецької республіки, що є порушенням турецького законодавства.

Представники Турецької республіки наполягали на правильності своїх дії, оскільки технічно турецький регулятор не мав змоги заблокувати окремо один сайт без блокування усього домену Google Sites. Однак суд наполіг на тому, що “обмеження доступу до інформації відповідає Європейській конвенції з прав людини лише у тому випадку, коли існує чітка правова база, що регулює підстави для блокування та гарантує можливість судового перегляду для запобігання ймовірних зловживань”. Суд визнав дії Туреччини такими, що порушують статтю 10 Конвенції (свобода вираження поглядів та свобода інформації). Суд також наголосив, що турецькі суди “повинні були уважно проаналізувати факт того, що застосування такого суворого заходу призведе до неможливості доступу до широкого кола інформації інших користувачів інтернету, що порушує їх права та є суттєвим побічний ефектом”.

За словами юриста Їлдірима ця справа може стати прецедентом для тисячі інших справ, пов’язаних із блокуванням доступу до Інтернету.