Чи є наявний механізм захисту викривачів дієвим? Чи достатньо судового захисту для викривачів? Яким повинен бути інституційний механізм захисту викривачів, щоб діяти ефективно?

Для обговорення цих питань 17 травня 2016 р. коаліція громадських організацій, які об’єднались в Ініціативу 11, разом з офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), українськими і міжнародними експертами провели круглий стіл. Результатом зустрічі стала домовленість про створення робочої групи щодо напрацювання ефективних інституційних механізмів захисту викривачів.

Таким чином в Україні стартувала активна фаза з вироблення надійного інституційного механізму захисту викривачів, що включатиме систему процедур, спрямованих на захист викривачів від порушення їхніх трудових прав, кримінального переслідування тощо. Серед найбільш спірних було питання про наділення спеціальними повноваженнями щодо захисту викривачів Уповноваженого Верховної Ради України чи НАЗК. Серед можливих варіантів вирішення питання щодо захисту викривачів, було висловлено думку, навіть, про необхідність створення спеціального уповноваженого органу щодо захисту прав викривачів.

Серед пропозицій, що лунали під час панельної дискусії, була думка про необхідність запровадження спеціального припису щодо поновлення викривача на робочому місці у разі незаконного звільнення протягом 10 днів та обов’язковість виконання такого припису (експерт «Ініціатива 11»  і громадської організації «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», Оксана Нестеренко).

Необхідність створення надійних гарантій захисту викривачів підтримали народні депутати, представники НАЗК, НАБУ та представник Уповноваженого з прав людини. Втім, вони зазначили про необхідність уважного та поміркованого ставлення до розробки кожного елементу такого механізму.

 

Так, голова Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції

Єгор Соболєв готовий підтримати ідею закону і допомагати втіленню, однак зауважує:

 «Нам першочергово потрібно дати відповідь на головне запитання: як подолати саботаж судів та прокуратури? Дискутувати, розробляти законодавство як ідею – добре. Але поки ми не вирішимо проблему відсутності судів і прокуратури, жоден механізм не стане дієвим. Закон – це як лопата, яка може бути використана як для вбивства, так і збору урожаю. На жаль, ми живемо у спотвореному, підступному середовищі, де багато законів саботуються. Тому все ретельно потрібно опрацьовувати».

Народний депутат Сергій Лещенко зазначив, що це важливе питання, яке потребує подальшого обговорення для вироблення надійних та ефективних гарантій захисту викривачів.

Присутній на обговоренні експерт Центру відповідальної демократії LUNA. Боснія та Герцеговина Боян Баіч вважає, що захист викривачів має базуватися на бажанні уряду та парламенту подолати корупцію. А вивчення реальних кейсів інших країн, де діє таке законодавство, – це передумова написання законів та поправок до них.

 «Українській владі, депутатам, які голосуватимуть за законопроект, треба дати відповідь на одне запитання: наскільки їм цікаво захищати тих, хто бореться з корупцією? Адже вони працюють на зарплату і викривачі мають їм допомагати», – вважає Боян Баіч.

Він зазначив 3 складові, які сприятимуть створенню в Україні законодавства по захисту викривачів:

• політична воля боротьби з корупцією: чесне і відкрите запрошення та заохочення бути викривачами корупції;
• захист і створення позитивного іміджу викривачів;
• індивідуальна словесна вдячність кожному викривачу.

 

«Треба надавати допомогу і безпеку викривачам до, під час і після того, як вони просигналізували про корупцію. На території країни має працювати спеціальний публічний офіс, де можуть викривачеві пояснити дії після його заяви про зловживання чи корупційні діяння», – зазначає Боян Баіч і додає, що у Боснії на законодавчому рівні встановлено 60 днів на допомогу викривачу, наданню досудового захисту. Але експерт не вважає достатнім “просто надання судового захисту викривачу”.

 

«Водночас, учасники обговорення дійшли висновку, що захист слід поширити на правдошукачів, яким стала відома інформація про шкоду та загрозу суспільним інтересам всередині колективу, у якому вони працюють або навчаються, а також викривачам у місцях несвободи. Тобто, йдеться про працівників держустанов, банків, в’язниць, вищих навчальних закладів, тощо», – пояснила юрист Центру демократії та верховенства права Тетяна Семілетко. 

 «Для отримання статусу викривача, який зазнає переслідувань на роботі і бажає захистити свої права, пропонується звертатись до офісу Омбудсмана, в якому працюватиме окремий представник саме у сфері захисту прав викривачів. Втім, завдяки прийняттю цього закону розробники прагнуть заохотити викриття інформації насамперед внутрішніми каналами всередині колективу, формувати загальну культуру добросовісного викриття в Україні», – додала Т. Семілетко.

 За результатами обговорення було ухвалено рішення про необхідність створення робочої групи для розроблення дієвих механізмів захисту викривачів, які не будуть обмежуваться лише судовими гарантіями захисту їхніх прав.  До складу робочої групи ввійдуть предсавники офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, НАЗК, провідні українські експерти-члени громадських організацій та народні депутати. 

Довідка: юридичною мовою, “викривач” – це особа, що розголошує або має намір розголосити інформацію про:

• зловживанням владою,
• корупційне правопорушення,
• нецільове використання бюджетних коштів,
• розкрадання державного або комунального майна,
• порушення прав людини,
• дію чи бездіяльність, що становить небезпеку для здоров’я, життя людини, навколишнього природного середовища та інше.

Іншими словами, такі діяння, які представники влади хотіли б приховати аби уникнути громадського осуду, юридичної та політичної відповідальності.