Першого березня 2012 року відбувся експертний семінар на тему: «Відповідальність за поширення інформації в інтернеті: сучасні виклики». Більше п’ятдесяти представників медіа галузі, юристів та громадських активістів намагались дослідіти яким є рівень відповідальності власників онлайн ресурсів та посередників в Україні на прикладі обговорення резонансних справ закриття резурсів EX. ua. та «Дорожній контроль».

Розпочав семінар директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко з обговорення теми законодавчого регулювання відповідальності за поширення інформації в Україні. Він представив перспективи розвитку законодавства України щодо відповідальності за поширення інформації в Інтернеті. Експерт проаналізував Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав (№6523), який був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні. Відповідно до тексту Проекту, провайдер зобов’язаний у разі надходження до нього повідомлення про порушення, повідомити про це порушника протягом 14 днів, якщо ж порушник протягом двох тижнів не припинить незаконну діяльність – провайдер має обірвати доступ до Інтернету або закрити сайт. Застосування такого роду санкції без рішення суду, за словами Тараса Шевченка, абсолютно не відповідає Європейським практикам.

Про те, яким чином подібні проблеми вирішуються на Заході та у Сполучених Штатах Америки розповіли експерти Інституту Медіа Права – Анна Балацька, Ольга Сушко таІгор Розкладай. У своїх презентаціях юристи представили основні стандарти директив Європейського союзу щодо аспектів відповідальності посередників в Інтернеті, зокрема за висловлювання на форумах і у блогах, а також особливості законодавства США щодо веб-контенту. Завершив секцію, присвячену міжнародному досвіду, керуючий партнер юридичної компанії Jurimex Юрій Крайняк. Досвідчений юрист поділився з аудиторією своїми дослідженнями щодо найрезонансніших справ, які стосуються проблематики. Зокрема, було представлене останнє резонансне рішення Конституційного Суду Німеччини.

Успішним прикладом виходу з конфліктних ситуацій, коли власників електронних видань намагаються притягнути до відповідальності та застосувати каральні заходи, поділилась Людмила Опришко (юрист Інституту розвитку регіональної преси). Експерт розповіла про свій досвід представлення інтересів редакції видання «Правое дело» у Європейському суді з прав людини. Юрист, разом з редацією видання, оскаржували рішення українських судів, відповідно до яких редакція мала офіціно вибачитись за розповсюдження неправдивої, на думку органів влади, інформації з відкритих джерел. Європейський Суд дійшов до висновку, що за відсутності ясності в національному законодавстві щодо використання журналістами інформації, отриманої з мережі Інтернет, заявники не могли передбачити наслідки своїх дій. Таким чином, з боку українського уряду вимога Конвенції про те, що будь-яке обмеження свободи вираження поглядів має бути передбачене законом, який, у свою чергу, має бути зрозумілим, доступним та передбачуваним, не була виконана. Суд визнав, що права видання, передбачені статтею 10 Конвенції, були порушенні в частині відсутності адекватних гарантій використання журналістами інформації, отриманої з Інтернету (див. Справа Editorial Board of Pravoye Delo and Shtekel проти України, № 33014/05, від 5 травня 2011 року).

Продовжили обговорення Ростислав Шапошніков та Олексій Кирієнко, які розповіли про актуальний стан справ сайту «Дорожній контроль». За словами адвоката у справі, діяльність сайту була успішно відновлена: справа була закрита судом у звязку з неявкою позивачів.

Завершив дискусію незалежний експерт Олександр Харченко, який на прикладі яскравої судової справи про дифамацію розкрив окремі проблеми доказування та коректного визначення відповідача. Далі, експерт звернув увагу на деякі особливості механізмів закриття неліцензованого контенту на EX.ua, а також проаналізував труднощі впровадження західного взірця процедури «notice-and-takedown» в Україні. Експерт закцентував на аспекті правової культури як першопричини численних проблем, а також звернув увагу на те, що питання відповідальності за поширення інформації в Інтернет стосується не лише «класичних» проблем із B2C-сегменту, як-то пов’язаних із авторським правом та захистом честі й гідності — а й проблем шахрайства у B2B сервісах. Висловлюючи бачення майбутнього, Олександр Харченко наголосив, що змінюється сама архітектура кіберпростору – Інтернет рухається до впровадження тотальної ідентифікації користувачів та зміни звичних критеріїв розмежування «публічне-приватне» – унаслідок чого питання розмежування відповідальності за поширення інформації в Інтернет з часом трансформується завдяки можливостям більшого впливу безпосередньо на автора/поширювача інформації.

Дискусію активно підтримували інші гості семінару: ставили питання експертам, наводили приклади з власної практики про прецеденті справи щодо відповідальності за інтернет-контент, намагалися знайти оптимальні шляхи регулювання діяльності в мережі.

Захід відбувся за підтримки американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Інтерньюз Нетворк, а також за підтримки міжнародної організації «Міжнародна Підтримка Медіа».