Законопроектом №2049, зокрема, передбачалось доповнення закону про рекламу поняттями анонімного рекладмодавця, анонімної реклами, а також обов’язком рекламодавця надавати документи, які дозволяють встановити особу рекламодавця. Поширена в інтернеті реклама також має містити інформацію, яка б ідентифікувала рекламодавця.
Законопроектом №2049-1 передбачалось доповнення кодексу про адміністративні правопорушення новою статтею щодо порушення законодавства, що регулює порядок замовлення (подання), виробництва та розповсюдження реклами (оголошень) товарів. Зокрема, автори пропонували встановити відповідальність за ненадання достовірних або надання недостовірних відомостей, необхідних для виробництва та (або) розповсюдження реклами, невжиття заходів щодо перевірки достовірності та (або) збереження протягом встановленого строку відомостей, що надають можливість ідентифікувати особу, яка здійснила замовлення.
Також, пропонувалось доповнити перелік недостовірної реклами рекламою, що формує обізнаність та інтерес споживачів реклами до товарів, заборонених чинним законодавством до обігу, відсутності чіткого посилання на зміст рекламованого товару (продукції, роботи, послуги). Окрім того пропонувалось віднести до забороненої рекламу сексуальних стосунків за грошову винагороду, статеві відносини з випадковими партнерами та інші девіантні форми інтимних стосунків.
Також депутати відхилили проект Закону України “Про державно-правові гарантії захисту професійної діяльності журналістів” (законопроект №2508, н.д. Антон Яценко). Законопроект передбачав доповнення ст. 171 Кримінального кодексу України відповідальність за умисне
заподіяння журналісту легких тілесних
ушкоджень чи середньої тяжкості тілесних
ушкоджень, а так само нанесення йому
побоїв або вчинення інших насильницьких
дій у зв’язку із виконанням ним законної
професійної діяльності. Окрім того, проект передбачав доповнити журналістів до переліку осіб, яким надається державна охорона при загрозі життю та здоров’ю.