Пост-реліз

Законотворець-реформатор з Грузії поділилась досвідом медіа реформ, актуальних для України

24 листопада у київському коворкінгу MediaHub відбулась відкрита дискусія з грузинським політиком Тамар Кордзая на тему «Грузинські медіа реформи: досвід для України».

Разом з пані Тамар організатори – юристи Інституту Медіа Права – розглянули питання демонополізації медіа ринку та прозорості медіа власності, створення Суспільного мовника, обговорили лібералізацію інформаційного законодавства та роздержавлення друкованих ЗМІ.

«Після революції 2003 року, що була названа «революцією троянд», до уряду прийшла прогресивна сила, яка повністю усвідомлювала значення свободи слова та ЗМІ, – почала пані Тамар. – Нова влада Грузії провела реформи в сфері медіа права. Ключовими віхами цих реформ були демонополізація медіа ринку, ліквідація державного телебачення, звільнення друкованих ЗМІ від будь-яких регуляцій з боку держави», – ділиться Тамар Кордзая.

Пані Тамар Кордзая є депутатом Парламенту Грузії, автором грузинського закону «Про мовлення», експертом з питань свободи слова, медіа, журналістської етики, була активною учасницею команди розробників закону «Про персональні дані», працювала виконавчим директором громадської організації Georgian Charter of Journalistic Ethics.

Окреслюючи один із основних законів для інформаційного простору Грузії, «Про свободу слова та вираження поглядів», доповідачка доводить, що він провів чітку межу між пострадянським минулим та проєвропейським майбутнім країни: «Цим законом влада захищає найбільш радикальних критиків самого уряду. Але це парадокс і його свідома позиція, – процитувала політик одного з авторів закону, – cтарий закон регулював редакційний статут, відносини між редактором та власником тощо. Держава могла бути засновником газети, журналу чи будь-якого іншого ЗМІ. Звісно, це не мало нічого спільного з поширенням об’єктивної інформації».

Особливо цікавою для учасників дискусії виявилися грузинські норми про фінансову прозорість приватного мовлення. Згідно із грузинським медіа законодавством, приватні мовники повинні подавати щорічні звіти із джерелами свого фінансування: скільки коштів отримано з реклами, скільки в рамках спонсорства, а скільки – пожертвування громадян тощо. Якщо від однієї фізичної чи юридичної особи отримано понад 7 000 ларі протягом року (близько 67 000 UAH), імена таких донорів оприлюднюються.

Окрему увагу було присвячено обговоренню питанню функціонування грузинського Суспільного мовника. У порівнянні з українським законодавством, дещо вищими є вимоги до членів Опікунської ради Суспільного мовника Грузії. Обіймати цю посаду не може особа, яка працює в державному органі, належить до політичної партії, працює в ЗМІ чи має акції в телерадіоорганізацій або Інтернет-медіа, готує теле- чи радіо-продукцію для інших мовників, має прямі чи непрямі економічні інтереси відносно інших ЗМІ. Дані критерії, за винятком приналежності до політичної партії та роботи в державному органі, стосуються і членів сім’ї кандидата в члени Ради.

Учасники відкритої дискусії дійшли висновку, що у Грузії та Україні були відносно подібні стартові умови для перегляду правил гри у медіа просторі, тому уроки вже впроваджених у Грузії перетворень варто враховувати: «Враховуючи потребу відпрацювати належне виконання уже прийнятих в Україні медійних законів, як з прозорості медіа власності, так і нагальність перетворення державної мережі телерадіоорганізацій та газет у незалежні та конкурентні медіа, успішний досвід Грузії варто перейняти українським реформаторам. Одним із кроків назустріч очікуваним в Україні реформам стало прийняття Верховною Радою України 24 листопада 2015 р. Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», яким запускається роздержавлення преси», – вважають в Інституті Медіа Права.

Захід проводився за підтримки Шведського уряду через Шведське Агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA)